Розділ 35

За дві години Сергій Андрійович під'їхав до офісу генерального прокурора. Зупинившись він вийшов з машини та попрямував до великої багатоповерхової будівлі. На прохідній його зустріла охорона- двоє кремезних чоловіків.- Шановний, доброго дня, ви до кого?  -Я до генерального прокурора, Ковальова Михайла Романовича,- відповів Філатов. Він вам назначив?- спитав один з охоронців. -Ні, але я добре знайомий з Михайлом Романовичем,- сказав лікар. -Передайте, будь ласка, що приїхав Сергій Філатов. Один з охоронців набрав номер та сказав,- Михайло Романовичу, до вас приїхав пан Філатов. Так, зрозуміло,- продовжив охоронець,- слухаюсь, так точно, Михайло Романовичу. Чоловік поклав слухавку та сказав,- Прошу, проходьте. -Дякую,- сказав Сергій Андрійович. Він підійшов до кабінету прокурора і постукав. - Проходьте,- дозволив голос з кабінету.  За дуже довгим столом коричневого кольору у шкіряному креслі сидів чоловік у воєнній формі генерала майора. Він мав трохи повновате обличчя, сиве волосся та зелені очі. -Сергію, привіт,- впізнавши Філатова сказав генерал, -проходь, сідай, не барись,- запросив чоловік. - Привіт, Михайло, дякую. Він сів поряд з прокурором за стіл. Михайло простягнув Сергію Андрійовичу руку той її потиснув у  відповідь. -Як ти, Сергію?- запитав прокурор,- в останнє ми бачилися на похороні Тетяни та Дарини,- сумно вимовив він, неначе сам щойно втратив близьких людей. -Живу далі,- насилу вимовив Філатов. Після невеликої паузи генерал сказав,- Чув, що ти більше не оперуєшь. Це правда?- запитав чоловік. -Так, я після смерті своїх не можу більше підходити до операційного столу,- відповів Сергій Андрійович. - Я й досі не можу збагнути як це могло статися?- сказав Михайло Романович,- ми з тобою живі, а вони ні! Життя не справедливе. Говорячи ці слова чоловік мало не заплакав. Опанувавши себе Ковальов запитав,- Ти приїхав у справах чи просто. -У справі,- відповів Сергій Андрійович. -Розумієшь, Михайло,- почав Філатов,- сталося стільки подій, що навіть не знаю з чого почати. -Уважно тебе слухаю,-сказав генерал, подивившись на Філатова з цікавістю . -Зараз я опікуюсь дочкою свого однокласника,- сказав Сергій Андрійович,- вона, нажаль, прикута до інвалідного візка. Дівчина зараз живе у мене, а стала вона інвалідом через Юрчишина Павла Валентиновича, господаря мережі АЗС. Знаєшь такого?- спитав Філатов. -Так, знаю,- відповів генерал,- доволі впливова людина. -Він збив її на машині,- продовжив розповідати Сергій Андрійович,- дівчина отримала важкі травми. Він навіть не зупинився. Поїхав далі, а потім справу закрили, начебто дівчина сама винна, бо переходила дорогу в забороненому місці,- продовжив розповідати Філатов. -Цей бензиновий король приходив до Ганни в лікарню та погрожував її вбивством. Михайло Романович вислухавши сказав,- Оце нахабство. -Це ще не все. Нещодавно ми їхали в лікарню разом з Ганною і мене підрізав пьяний юнак. Він погрожував мені ножем. А потім виявилось, що це син бензинового короля .