Розділ 30

-Лікарю, покликала Ганна Філатова. -Я тут, моя хороша, відгукнувся він. Дівчина була так налякана  що закрила обличчя долонями. Сергій Андрійович підійшов до неї та міцно обійняв,- Все, запокойся сказав лікар, -Все. - Я згадала аварію! Згадала, як  він на мене наїхав,- сказала дівчина,-  Світло, сильний шум, знов світло, удар. Сергію Андрійовичу, за що це все мені?! У дівчини почалася істерика. Все  прошу тихіше  Ганночко, втішав її Філатов. -Тихіше.Чоловік обійняв Ганну, а вона міцно трималась в обіймах літьного чоловіка. -Я втомилась Сергію Андрійовичу,- крізь сльози повторювала дівчина. - Я розумію - відповів Філатов. Начальник охорони сказав,-  Пане Філатов, я вважаю, що вам краще повернутися додому. -Так,- відповів чоловік. Один з охоронців відкрив двері машини і допоміг Філатову та дівчині сісти в машину. Вони повернулися до котеджу . В дім зайшли спочатку охоронці, потім Юрій.- Сергію Андрійовичу, всередині все чисто, можна заходити.  Чоловік разом з дівчиною на руках увійшов в дім, заніс її до неї в кімнату та поклав на ліжко. Ганна досі була під впливом зустрічі з Юрчишиним, тому виглядала дуже пригніченою. -Лікарю,- раптово вскричала Ганна. Біль повернувся. ДІвчина дуже важко дихала. Сергій Андрійович сказав,-  Зараз я зроблю тобі укол, потерпи. Він взяв ампулу Медокалму, набрав ліки у шприць та зробив її ін'єкцію. Але препарат подіяв не одразу, тому ще деякий час дівчині було дуже погано. Філатов сидів поряд та тримав її за руку. -Зараз стане краще,- повторював лікар. Ганна дивилася на чоловіка та тихо сказала,- Мені краще вже від того, що ви поряд. Дякую вам. Сергій Андрійович начебто відчував біль дівчини. У нього краєлося сердце, коли він бачив, як дівчині було зле. -Все буде добре, моя хороша,- лагідно говорив лікар,- тобі треба відпочити. - Я жива завдяки вам,- щиро сказала Ганна,-  до цього я тільки існувала, - повільно, з важкістю мовила дівчина. Після того, що сталося я вважала, що моє життя закінчилось, я вважала себе обузою для всіх навколо. Вважала що моє життя сіре і в ньому більше нічого хорошого не буде. Але завдяки вашій турботі я відчуваю себе набагато краще. Ви подарували мені надію в себе, що в моєму житті може засяяти сонце, що я можу радіти кожному дню не дивлячись на цей візок. Дівчина продовжувала говорити, а Філатов слухав її. Ганна зробила паузу і сказала - Дякую вам. Лікар відповів,- Ганночко, й тобі дякую, що дозволяєшь про себе піклувится.Ти також мені дуже потрібна. Укол подіяв, біль минув. Сергій Андрійович сказав, - Тобі потрібно відпочити, поспи, моя хороша. Дівчина відповіла,- Так, ви праві, я трохи втомилась, біль минув завдяки вам, тому я спробую заснути. Дівчина подивилася на чоловіка та ще раз повторила,- Дякую вам. -Радий, що тобі краще,- відповів Філатов. Ганна закрила очі та заснула. А лікар пішов до свого кабінету.