Розділ 30

– Лікарю, – покликала Ганна Філатова.
– Я тут, моя хороша, – відгукнувся він.
Дівчина була так налякана, що закрила обличчя долонями. Сергій Андрійович підійшов до неї та міцно обійняв.
– Все, заспокойся, – сказав лікар. – Все буде добре.
– Я згадала аварію! Згадала, як він на мене наїхав, – сказала Ганна, її голос був наповнений панікою. – Світло, сильний шум, знову світло, удар... Сергію Андрійовичу, за що це все мені?!
У дівчини почалася істерика.
– Все буде добре, Ганночко, прошу, тихіше, – втішав її Філатов.
Чоловік обійняв Ганну, а вона міцно трималася за нього.
– Я втомилась, Сергію Андрійовичу, – крізь сльози повторювала дівчина.
– Я розумію, – відповів Філатов.
Начальник охорони наблизився та сказав:
– Пане Філатов, я вважаю, що вам краще повернутися додому.
– Так, – відповів чоловік.
Один з охоронців відкрив двері машини і допоміг Філатову та дівчині сісти. Вони повернулися до котеджу. Спочатку зайшли охоронці, потім Юрій.
– Сергію Андрійовичу, всередині все чисто, можна заходити, – повідомив охоронець.
Чоловік на руках заніс Ганну до її кімнати та поклав на ліжко. Ганна досі була під впливом зустрічі з Юрчишиним, тому виглядала дуже пригніченою.
– Лікарю! – раптово викрикнула Ганна. Біль повернувся. Дівчина дуже важко дихала.
Сергій Андрійович, не вагаючись, сказав:
– Зараз я зроблю тобі укол, потерпи.
Він взяв ампулу Медокалму, набрав ліки у шприц і зробив ін'єкцію. Але препарат подіяв не одразу, тому ще якийсь час дівчина відчувала сильний біль. Філатов сидів поряд, тримаючи її за руку.
– Зараз стане краще, – повторював лікар.
Ганна дивилася на чоловіка і тихо сказала:
– Мені краще вже від того, що ви поряд. Дякую вам.
Сергій Андрійович наче відчував біль дівчини. Йому краялося серце, коли він бачив, як їй боляче.
– Все буде добре, моя хороша, – лагідно говорив він. – Тобі треба відпочити.
– Я жива завдяки вам, – щиро сказала Ганна. – До цього я тільки існувала, – повільно, з важкістю вимовила дівчина. – Після того, що сталося, я вважала, що моє життя закінчилося, що я стала обузою для всіх навколо. Вважала, що моє життя сіре, і в ньому більше не буде нічого хорошого. Але завдяки вашій турботі я відчуваю себе набагато краще. Ви подарували мені надію, що в моєму житті може засяяти сонце, що я можу радіти кожному дню, навіть незважаючи на цей візок.
Дівчина зробила паузу і тихо сказала:
– Дякую вам.
Лікар відповів:
– Ганночко, й тобі дякую, що дозволяєш про себе піклуватися. Ти також мені дуже потрібна.
Укол подіяв, біль відступив. Сергій Андрійович сказав:
– Тобі треба відпочити, поспи, моя хороша.
– Так, ви праві, – відповіла дівчина. – Я трохи втомилась, біль минув завдяки вам, тому я спробую заснути.
Вона подивилася на чоловіка і ще раз сказала:
– Дякую вам.
– Радий, що тобі краще, – відповів Філатов.
Ганна закрила очі і заснула. Лікар тихо пішов до свого кабінету, залишаючи її в спокої.