Розділ 28

До будинку Сергія Андрійовича прибули технічні спеціалісти охоронного агентства, розвантажуючи обладнання: камери відеоспостереження, датчики руху, броньовані замки.

Юрій керував процесом, даючи чіткі вказівки.

— Камери на кутах будинку, одна — біля входу, ще дві на задньому дворі. Датчики руху встановіть по периметру, підключіть сигналізацію до нашого пульта.

Філатов спостерігав за їхньою роботою, вражений організованістю команди.

— Наскільки надійна ця система? — запитав він, коли Юрій підійшов до нього.

— Жоден зайвий кіт не проскочить, не кажучи вже про людину, — відповів той, оглядаючи будинок. — А всередині працюватимуть наші співробітники.

— Я вже обрав охоронців, які постійно будуть з вами та дівчиною, — наголосив начальник охорони.

Він жестом показав на п’ятьох чоловіків у чорних костюмах. Усі — в добрій фізичній формі та з доброю фізичною підготовкою, — додав Юрій.
— Добре, дякую, — відповів Сергій Андрійович.

— Найважливіше для мене це безпека дівчини.

Наголосив Сергій Андрійович .

Ганна почувалася краще, але все одно виглядала розгубленою. Вона сиділа у вітальні, дивлячись на процес встановлення камер, і уважно дивлячись на лікаря.

 Лікар підійшов до дівчини й запитав:
— Ти добре себе почуваєш? — промовив він, сідаючи на диван біля її інвалідного візка.
— Так… просто трохи важко звикнути до всього цього, — зізналася вона. — Я ніколи не думала, що моє життя так різко зміниться. Нещодавно я залишилася зовсім одна, нікому не потрібна. А тепер у моєму житті з’явилися ви — піклуєтеся про мене, захищаєте.
— Тепер так буде завжди, — зазначив Сергій Андрійович.
Ганна, дивлячись лікарю у вічі, тихо відповіла:
— Дякую вам.

На годиннику була двадцять друга.
— Ганочко, давай я віднесу тебе до твоєї кімнати, тобі вже час спати, — зазначив Сергій Андрійович.
— Дійсно, ви маєте рацію. Якщо чесно, я втомилася, — зізналася вона, дивлячись на чоловіка.
Він обережно взяв її на руки й переніс до кімнати, поклав на ліжко.
— Ось так, моя хороша, — м’яко сказав лікар. — Зараз зроблю ін’єкцію, а ти відпочинь.
Він швидко ввів їй препарат. Ганна подивилася на Сергія Андрійовича й тихо сказала:
— Дякую вам. На добраніч.
— І тобі, — відповів чоловік, вийшов із кімнати, пішов до своєї, швидко ліг і заснув.

—Наступного дня Сергій Андрійович зайшов до кімнати дівчини і тихо спитав: "Можна?"
"Так, звісно," — відповіла Ганна.
"Ганочко, мила, як себе почуваєш?" — поцікавився Філатов.
Не погано, дякую, — відповіла Ганна.
"Ви дійсно вважаєте, що мені потрібна охорона?" — запитала дівчина.
"Так, Ганочко, це зараз необхідно," — відповів лікар.
"Добре, як скажете, я вам вірю," — погодилася Ганна.