Розділ 27

Через кілька хвилин двері відчинилися, і до кабінету зайшов чоловік у чорному костюмі. Він був високим, худорлявим, але видно було, що перебуває у чудовій фізичній формі. Його очі, уважні й холодні, ковзнули по присутніх, оцінюючи кожного.

— Викликали, Павловичу? — запитав він спокійним голосом.

— Так, Юро, проходь, — запросив директор. — Ось наш новий клієнт — Сергій Андрійович Філатов. Він потребує особистої охорони та захисту будинку.

Юрій кивнув і сів навпроти Філатова.

— Доброго дня. Розкажіть, що у вас трапилося, — звернувся він до лікаря.

Сергій Андрійович коротко виклав ситуацію, уникаючи зайвих подробиць, але наголошуючи на головному: погрози реальні, а зловмисник має можливості діяти. Юрій слухав мовчки, час від часу киваючи.

— Зрозуміло, — нарешті сказав він. — У такому разі я рекомендую повний комплекс заходів: фізичну охорону, встановлення камер і системи безпеки. Також вам потрібна людина в будинку, яка зможе миттєво зреагувати в разі небезпеки.

— Ви єдиний, хто займатиметься цим питанням? — уточнив адвокат.

— Ні, у нас команда. Я підберу найкращих, — відповів Юрій. — Але особисто контролюватиму всі заходи безпеки.

Сергій Андрійович подивився на Зарецького

— Це саме те, що нам потрібно, — сказав адвокат.

— Тоді не будемо зволікати, — Юрій дістав телефон. — Підготуйте контракт, а я поки дам вказівки команді.

Директор агентства передав Філатову документи, той швидко їх переглянув і підписав.

— Готово, — сказав лікар.

— Чудово. Мені потрібно зараз поїхати до вашого дому оглянути територію та підготувати все необхідне, — Юрій підвівся.

—Так поїдемо разом, — відповів Філатов.

Чоловіки вийшли з агентства. Юрій сів у чорний позашляховик, а Філатов з адвокатом рушили слідом.

Коли вони прибули, було вже темно. Фари автомобілів висвітлювали двір, а крізь вікна будинку пробивалося тепле світло.

Юрій вийшов із машини, швидко оглянув периметр і кивнув:

— Так, тут треба ставити камери. Давайте зайду всередину, подивлюся, що ще можна зробити.

Філатов провів його до будинку. У вітальні на нього чекала Поліна.

— Як дівчина? — Запитав він.

— Все в порядку. Ганна відпочиває, — відповіла медсестра.

— Добре, ми ненадовго.

Він провів Юрія до кімнати Ганни й тихо постукав.

— Можна?

— Так, заходьте, — почувся тихий голос.

Філатов увійшов, за ним Юрій.

Ганна сиділа в інвалідному візку, її ноги  були вкриті ковдрою. Дівчина виглядала блідою але в її очах з’явилася цікавість, коли вона побачила незнайомця.

— Це Юрій, — представив його лікар. — Він відповідатиме за твою безпеку.

Чоловік присів навпроти неї.

— Доброго вечора, Ганно.

— Добрий… —   привіталася дівчина дивлячись на нього.

— Все буде добре— спокійно сказав начальник охорони.

Відтепер я та моя команда будемо вам охороняти наголисив Юрій.

Ганна кивнула..

-Ганочко так потрібно— запевнив її лікар.

- Дівчина ,привела погляд на Сергія Андрійовича мовила добре як скажите я вам вірю.

Юрій підвівся. Сказав 

— Зараз розпочинаємо встановлення камер і всіх систем безпеки. А ще я підберу охоронців які  будуть знаходитися у будинку цілодобово 

— Добре, — Відповів Сергій Андрійович.

Юрій ще раз поглянув на Ганну, потім на лікаря.

— Відтепер вона під нашим захистом, повній безпеці запевнив начальник охорони.

Його голос був спокійним,  та впевненими.