Розділ 22

Наступного ранку Філатова розбудив телефонний дзвінок. На екрані висвітився незнайомий номер.

— Вітаю, Сергію Андрійовичу. Це слідчий місцевого відділу поліції, майор Тригубов Дмитро Робертович, — пролунав у слухавці серйозний чоловічий голос.

— Слухаю вас, — відповів Філатов, злегка розгублений таким раннім дзвінком.

— Чи могли б ви приїхати у відділок сьогодні о сьомій годині ранку?

— Добре, буду, — коротко відповів він.

— Дякую, чекаю на вас.

— До зустрічі, — Філатов поклав слухавку.

Швидко прийнявши душ і поголившись, він заварив міцну каву, одягнув сірий костюм та чорну сорочку. Перед виходом вирішив заглянути до Ганни.

Вона намагалася дотягнутися до склянки води, що стояла на тумбочці біля ліжка.

— Ганно, зараз я допоможу тобі, — сказав він, подаючи їй склянку.

— Дякую, — тихо відповіла вона.

— Нема за що, — м’яко усміхнувся чоловік.

— Ганночко, мені потрібно поїхати до слідчого у справі вчорашніх подій на дорозі.

— Сергію Андрійовичу, будь ласка, візьміть мене з собою, — попросила вона, дивлячись на нього благальними очима.

— Добре, — після короткої паузи відповів він. — Давай одягатися.

Філатов допоміг дівчині, а за кілька хвилин вони вже сиділи в машині. Він їхав швидко, тому до відділку дісталися досить оперативно.

У кабінеті слідчого майор Тригубов, чоловік років сорока у чорному костюмі, уважно оглянув гостей.

— Вітаю, пане Філатов, — промовив він, киваючи головою. — Проходьте.

Сергій Андрійович сів на стілець навпроти столу слідчого, а Ганну у візку він підкотив ближче.

— Вчора ви подали заяву на пана Юрчишина Павла Валентиновича, — почав слідчий офіційним тоном. — У ній ви стверджуєте, що він, перебуваючи у нетверезому стані, сів за кермо, створив аварійну ситуацію та, більше того, накинувся на вас із ножем. Це так?

— Саме так, — впевнено відповів Філатов.

— Розумієте, пане Філатов, Юрчишин стверджує інше: що це ви його підрізали на дорозі та погрожували ножем. Що ви на це скажете?

— Це брехня, — холодно промовив лікар. — У мене в машині є відеореєстратор, і він усе зафіксував.

— Де цей запис?

— Реєстратор пошкодився через різке гальмування, але я його відремонтую найближчим часом і передам слідству. Запевнив Сергій Андрійович 

— Навіщо сину відомого бізнесмена брехати? — скептично запитав слідчий.

— Тобто ви мені не вірите? — спитав Філатов, примружуючи очі.

— Висновки робити рано. Чекаємо на експертизу та ваш відеозапис.

— Послухайте! — раптом втрутилася Ганна. — Я була в машині та бачила все на власні очі! Це Павло Юрчишин був п’яний, це він нас підрізав!

— Дівчино, — скептично мовив слідчий. — Ви, власне, хто пану Філатову?  Запитав він.
 — Я донька його друга, — відповіла Ганна.
— Зацікавлена особа, — зазначив Тригубов.

Філатов відчув хвилю гніву але стримавшись, спокійно сказав.

— Пане слідчий, наступного разу я говоритиму з вами лише в присутності  свого Адвоката. Чи мене   заарештовано? Спитав Філатов.

— Поки що ні, — відповів Тригубов.

Філатов підвіз Ганну до виходу. Біля кабінету сидів чоловік у чорному драпавому палто Побачивши його, Ганна різко поблідніла, незнайомець теж розгубився.

Чоловік пішов за ними до машини.

— Пане Філатов, — промовив він, — я знаю, що саме ви написали заяву на мого сина. Раджу вам відкликати її. Якщо цього не зробите, самі опинитеся на лаві підсудних.

— Я нічого відкликати не буду, — твердо відповів лікар.

— Ви про це ще пошкодуєте! — чоловік грізно звузив очі.

Філатов допоміг Ганні пересісти в машину й швидко рушив з місця. Дорогою вони мовчали.

Коли вони повернулися додому, Ганна, все ще бліда, нарешті заговорила:

— Сергію Андрійовичу… Я повинна вам дещо сказати. Той чоловік… Це він збив мене три роки тому.

— Ти впевнена?

— Цілком. Він навіть приходив до лікарні й тиснув на мене, щоб я забрала заяву. Він сказав, що в нього багато грошей, відкупиться.

Філатов глибоко зітхнув.

— Що тепер буде? — запитала Ганна. — Його син у будь-якому разі залишиться безкарним, а вас можуть заарештувати.

— Мені байдуже, що буде зі мною.

— Ні! — вигукнула вона, і на її очах виступили слези — Якщо з вами щось трапиться, я не переживу цього!

Філатов узяв її за руку.

— Заспойся, моя рідна. Я вмію за себе постояти. Повір, і цей бізнесмен, і його син отримають належне покарання.

Раптом пролунав дзвінок.

— Алло, слухаю.

— Це Юрчишин Валентин Валентинович.

— Так відповів Сергій Андрійович.

— Пане ,Філатов… почав, Юрчишин. Мій син молодий, помилився, але ж ніхто не постраждав. Давайте не ламати йому життя. Я готовий щедро компенсувати моральну шкоду, а ви заберете заяву.

— Ніколи! — твердо відповів Філатов.

— Шкода… Я хотів по-хорошому, — холодно промовив Юрчишин.

— Ви мені погрожуєте?

— Ні, що ви. Просто попереджаю. Ще побачимося.

Розмова обірвалася.

— Це був він? — тихо запитала Ганна.

— Так. Відповів Сергій Андрійович та мовив Ганочко, зараз я прийду він вийшов з її кімнати

 Зайшов у свій кабінет, Сів за стіл. Відкрив ноутбук і ввів у гуглі призвище  та ім'я Юрчишина. Бізнесмен, власник мережі АЗС, одружений, має сина…

Лікар на хвилину задумався, а потім взяв до рук пошкоджений відеореєстратор, подзвонив знайому майстру 

— Алло, Володю, привіт. Терміново потрібна твоя допомога, сказав Філатов.

— Звісно, Сергію Андрійовичу, — відповів майстер. — Виїжджаю.

Через годину він уже стояв біля котеджу лікаря. Філатов зустрів його на порозі, мовчки провів до кабінету й зачинив двері. Виглядав він стривоженим.

— Сідай, — коротко кинув лікар.

Володимир зайняв місце навпроти.

— Можеш полагодити цей відеореєстратор? — запитав Філатов, простягаючи пристрій.

Майстер взяв його в руки, уважно оглянув, натиснув кілька кнопок. Пристрій не подавав жодних ознак життя.