Розділ 20

З ранку Сергій Андрійович привів себе до ладу, вбрався у  світло-голубий діловий костюм, на годиннику була дев'ята година. Філатов виглядав дуже солідно охайно укладене волосся, гладко виголений,  ошатаний у модний діловий костюм, не дивлячись на свій, вік чоловік виглядав років на десять молодше. Чоловік зайшов до кухні, зварив собі каву, а дівчині чай.  Приготував гарячі бутерброди,  швидко поїв, після чого узяв чашку чаю та бутерброди і поніс в кімнату Ганни. Зайшовши туди він підійшов до ліжка дівчини. Ганна лежала з заплющеними очима. -Моя хороша,- почав будити дівчину чоловік. Вона прокинулась і подивилася на лікаря, -Добрий ранок. 
-Добрий ранок,-відповів Філатов. -Ганночко, час вставати,- сказав Сергій Андрійович,- поїдемо в лікарню. 
-Добре,-відповіла дівчина. 
-Ось, поїж. Лікар подав їй бутерброд.Вона з'їла трохи та випила чай. -Молодець,- сказав Сергій Андрійович. він допоміг дівчині зробити всі ранкові процедури, після чого допоміг вдягнутися та пересадив Ганну до крісла. Філатов взяв дівчину на руки та посадив в машину на переднє сидіння. Філатов сів за кермо та поїхав. По трассі чоловік їхав на швидкості 70 кілометрів за годину. Раптово Сергія Андрійовича на великій швидкості підрізав чорний мерседес. Філатов різко загальмував.
- Ганночко,  як ти?- спитав Філатов. Він дуже злякався, насамперед за дівчину. -Я в порядку,- відповіла вона,- а ви?,-злякано перепитала Ганна.
- Я теж в нормі,-відповів Філатов. З мерседеса, який підрізав літнього чоловіка вийшов молодий хлопець  в нетверезому стані. Він ледве стояв на ногах, від нього стояв сильний запах перегару. Чоловік хитаючись підійшов до машини Сергія Андрійовича та грубо сказав,
-Чуєш, діду, ти зовсім здурів! Ти ледве мені машину не поцарапав,- звинувачував хлопець. На вигляд та по поведінці він був схожий на золоту молодь. Він продовжував поводитися агресивно. Філатов спостерігаючи за хамством хулігана сказав,
-Я викликаю поліцію. Чоловік набрав номер та викликав поліцію. 
- Ти навіщо копів викликав?!- голосно вигукнув пьяний хлопець. Розгнівавшись він дістав з кишені ніж та почав розмахувати ним перед Сергієм Андрійовичем. Літній чоловік ухилився від нападника, але хуліган не заспокоївся та продовжував атакувати. Філатов ще раз ухилився та схопив руку хлопця, в якій той тримав ніж та так сильно стиснув руку хулігана, що ніж сам випав, після чого Сергій Андрійович вивернув руку нападника так, що той не міг поворохнутися, але він продовжував кричати, -Ну все, дід, ти покійник! Ти хоч знаєш, хто мій батько?!- погрожував хлопець. Ганна сиділа в машині та спостерігала за тим, що відбувається. 
-Сергій Андрійович, з вами все в порядку?- з тривогою в голосі спитала дівчина. 
-Не хвилюйся, все добре відповів чоловік. Поліція під'їхала. З машини вийшли двоє чоловіків у формі та показали посвідчення. -Доброго дня, що тут сталося? 
-Пане лейтенанте, звернувся Сергій Андрійович до поліцейського,- я їхав по дорозі зі швидкістю 70 кілометрів на годину,  а цей хлопець на великій швидкості підрізав мою машину,- сказав Філатов,- мало того що він в  нетверезому стані сів за кермо, він ще кинувся на мене з ножем,- сказав Сергій Андрійович. Лейтенант та його напарник уважно вислухали Філатова,
- Зрозуміло, будемо складати протокол. Лікар дав поліцейськім свої документи,
- Так, пане Філатов,  підпишіть тут ,-попросив співробітник поліції. Він передав чоловікові вже готові документи протоколів та заяву на п'яного порушника, записану зі слів Сергія Андрійовича. Пьяний хлопець сидів у наручниках, у поліцейській машині та погрожував,
- Ви всі пожалкуєте!
Всі події зайняли багато часу, тому Сергій Андрійович та дівчина спізнилися в лікарню. На годиннику було17 годин. Співробітники поліції сказали Сергійю Андрійовичу, 
-Зараз ви можете їхати, але завтра вам потрібно буде під'їхати до місцевого слідчого і дати покази. Філатов, звичайно ж,  погодився, потім Сергій Андрійович сів в машину та поїхав. Всю дорогу Ганна та Філатов мовчали,  перебуваючи під впливом останніх подій. -Можна сьогодні ми не поїдемо в лікарню?- спитала дівчина.-Я хочу додому тихо,- сказала Ганна.- Так, звісно,- відповів Сергій Андрійович . Філатов повернув в бік дому. Заїхавши у двір свого будинку, Філатов вийшов з машини, відкрив двер, взяв Ганну на руки та заніс дівчину до її кімнати . Події сьогоднішнього дня зіпсували її настрій. Чоловік поклав дівчину на ліжко та сів поряд. -Як ти ? -спитав лікар. -Не дуже. Знаєте, Сергію Андрійовичу, сьогодні, цей пьяний хлопець нагадав те, що зі мною сталося. Саме через такого ж п'яного чоловіка я залишилася інвалідом,- сказала Ганна. -Все моє життя пішло шкереберть. Скільки ще життів сруйнували  люди, які сідають за кермо пьяними? -Так, ти маєш рацію. відповів Сергій Андрійович. -Це все відбувається тому, що такі люди відчувають безкарність. Золота молодь-діти заможних батьків, які знають що, щоб вони не зробили, батьки їх відмажуть,- сказав Філатов. -Ганночко, не хвилюйся, все буде добре. Чоловік, який тебе збив, відповість,- пообіцяв Сергій Андрійович. -Дякую вам за все,- відповіла Ганна. -Моя хороша,- м'яко сказав Філатов,- відпочинь. Раптом у двері дому подзвонили. Це був Станіслав. Сергій Андрійович відкрив йому двері. Молодий чоловік щойно ввійшовши запитав-Щось сталося? Чому ви не приїхали в лікарню? Я чекав на вас. Я вам дзвонив, але ви не відповідали. -Так,  вибач, але сьогодняшні події завадили приїхати,-втомлено промовив Філатов. -По дорозі в лікарню мене підрізав пьянний водій,- розповідав чоловік.- Потім він ще й кинувся на мене з ножем. Я виклав поліцію,-пояснив чоловік. Полянській відповів,- Я зрозумів. Це жахливо! А як Ганна? Вона досі в шоці,- відповів Сергій Андрійович.- Можна до неї?- запитав Стас. -Так, звісно,- відповів Філатов. Полянській увійшов до дівчини в кімнату. Вона дуже зраділа, побачивши молодого чоловіка. На її
обличчі засяяла усмішка. -Станіславе,- бадьоро сказала Ганна. -Вітаю,- додала вона. -Добрий вечір,- сказав Стас. -Сергій Андрійович розповів що у вас сьогодні був важкий день. -Так, це правда,- підтвердила Ганна. Дівчина змінилася в обличчі й серйозно подивилася на Стаса .- Мене збив п'яний водій і навіть не зупинився. Він залишив мене померати,- зі сльозами продовжувала говорити Ганна. -А сьогодні, такий же пьяний водій підрізав машину Сергія Андрійовича. Якби він не встиг загальмувати, ми б з вами зараз не розмовляли,-визнала дівчина. -Це жахливо! Я взагалі не розумію, як можна сідати за кермо п'яним?!-обурився молодий чоловік. Кілька хвлин вони сиділи не промовивши ані слова. Раптом Полянський запитав,-Ганно, чи можу я запросити вас на прогулянку?- Чому ні? Звісно, якщо Сергій Андрійович дозволить,- сказала вона. Філатов стояв біля кімнати Ганни, тому чув про що вони розмовляли. -Звичайно, їдьте,- сказав чоловік.- Стасе, тільки обережно,- попередив Сергій Андрійович.- Можете повністю довірити мені Ганну,- впевнено сказав Полянській. -Гарно проведіть час,- сказав літній чоловік. Станіслав, тримаючи  ручки інвалідного візка  повіз дівчину на вулицю. -Куди поїдемо?- спитав молодий чоловік.- Я не знаю, мені все одно. Можно просто прогулятися,- відповіла Ганна.- Добре, відповів молодий чоловік.- Станіславе, раніше я не могла виїжджати на вулицю,тому що соромилася інвалідного візка,- визнала вона,- Чесно кажучи, я й зараз його соромлюсь, мені дуже прикро, що я нічого не можу,- сказала дівчина. Полянській вислухавши Ганну сказав,-Вам не має чого соромитися, бо в тому що сталося немає вашої провини. Будь хто  може опинитися на вашому місці. Не дивлячись що ви, Ганно, не можете ходити, ви дуже вродлива, добра, вдячна, чуйна, розумна дівчина. А інвалідний візок ніяк не псує ваші прекрасні риси,- впевнено сказав Полянській.- Дякую, Станіславе. Тобто, вам зараз не соромно зі мною бути?-спитала Ганна.- Анітрохи!-заперечив молодий чоловік. -Я бачу перед собою прекрасну дівчину!- Дякую,- відповіла Ганна дивлячись на Стаса. Він також дивився на дівчину. Вона дуже сильно подобалась чоловікові. Його дуже притягувало до дівчини. Його почуття були такими сильними, неначе вогонь, який спалював все в середині. Ганні також дуже подобався Стас, але вона не була впевнена чи подобається вона молодому чоловікові через свої обмежені можливості.