Розділ 19

Сергій Андрійович та дівчина гуляли на дворі до вісімнадцятої години. -Ганночко, сказав Філатов,- я думаю, що вже варто повернутися в дім. Дівчина не заперечувала. Сергій Андрійович заніс Ганну в дім. Він сів поруч з нею та сказав. -Як тобі сподобалась прогулянка?-Так, дуже! Дякую вам, я давно так добре себе не почувала,- сказала Ганна.- Ганночко, коли все це сталося, який саме діагноз поставили вам мої колеги? Вам робили рентген хребта,- поцікавився лікар.-Так робили, але я не пам'ятаю де ці знімки. Вони сказали, що в мене перелом хребта,- відповіла Ганна.- Я зрозумів. Треба зробити повторний рентген. -Добре, я згодна, робіть що вважаете за потрібне,- відповіла Ганна.-Вірішено, завтра поїдемо до мене в лікарню. Я дам необхідні вказівки, щоб вони на завтра все підготували. А зараз я хочу перевірити чутливість твоїх ніг. Лікар взяв спеціальну тонку голку і пояснив,-Ганночко, зараз я буду легенько колоти цією голкою, а ти скажеш мені відчуваєш ти біль чи ні. - Добре, я зрозуміла,- відповіла дівчина. Філатов почав обережно колоти в різні місця її ніг. -Так відчуваєш?- спитав Філатов.- Ні,- коротко відповіла Ганна.- А тут? -вдруге спитав лікар.- Нічого не відчуваю ,- повторила дівчина.  -Ти молодець,- сказав чоловік, коли закінчив тест.- А тепер я огляну твою спину. -Так, звісно,- погодилася дівчина. Чоловік допоміг їй зняти сорочку та перевернутися на живіт. Лікар уважно подивився на її спину. Усі його рухи були обережними та точними. Місце травми дівчини Сергій Андрійович побачив відразу. На поперековому віддилу хребта був дуже сильний набряк. Коли лікар доторкнувся місця травми, Ганна відразу це відчула. Тихо застогнав вона сказала,- Тут дуже боляче . -Знаю, моя хороша,- відповів Сергій Андрійович,-У тебе дуже сильний набряк, тому ти відчуваєш постійний біль в спині,- пояснив лікар. Він допоміг їй перевернутись на спину і сказав,- Добре, на сьогодні все.- Сергію Андрійовичу, у мене все погано? Немає жодних шансів, що я зможу ходити?,- спитала Ганна. ,-Моя хороша, на початку потрібно зробити повторний рентген хребта. Я не хочу давати тобі хибні надії. У тебе перелом поперекового відділу хребта. Це дуже серйозна травма, -м'яко сказав чоловік . Дівчина подивилася на лікаря.- Зрозуміла. Дякую вам,- з сумом в голосі тихо сказала Ганна. -Сьогодні я хочу приготувати тобі дуже смачну страву,- сказав Філатов, бажаючи хоч якось підняти дівчині настрій. Але вона відповіла,- Дякую, але я зовсім не хочу їсти. -Ганночко, тобі важко, мало хто може зрозуміти, що ти відчуваєш. Але повір, життя в цьому візку не зупиняється, воно продовжується. Дівчина подивилася на Сергія Андрійовича та відповіла,- Ви праві, лікарю. Мені справді дуже важко. Я відчуваю себе безпомічною,ні на що не здатною, і від цього мені стає гірше. Філатов відповів,-дівчинко моя, ти зможеш багато чого робити. Тобі потрібно тренуватися по спеціальній методиці,- сказав лікар,- я обіцяю тобі, якщо ти будеш тренуватися і робити те, що я тобі скажу, тобі обов'язково стане краще. -Ябуду робити все, що скажете, обіцяю. Дякую вам, -сказала Ганна дивлячись Філатову  в очі. -Ви сказали що,  приготуєте мені якусь страву? Якщо чесно, я дуже захотіла їсти,-з легкої посмішкою сказала Ганна.- Це дуже добре!- радісно відповів Філатов,- Сьогодні у нас на вечерю буде паста карбанара. Ти ніколи не куштувала?- спитав Сергій Андрійович. -Ні,- відповіла дівчина,- але це, напевно, дуже смачно?- Сьогодні спробуєшь,- відповів Сергій Андрійович. Він встав та хотів йти на кухню, але Ганна його зупинила,- Лікарю, звернулась вона до чоловіка,- Можна я вам допоможу,- спитала дівчина. -Так, звісно,- відповів Філатов. Він допоміг Ганні пересісти в інваліний візок і вони разом попрямували до кухні. Чоловік відкрив холодильник, дістав сир пармезан, бекон, вершки. Дівчина уважно стежила за тим, як він готував. Сергій Андрійович спочатку відварив італійські спегетті. Потім нарізав бекон, обсмажив на пательні, додав пармезан, вершки, яйце, цибулю, оливкову олію. Через годину страва своїм ароматом наповнила всю кухню. - Готово!- сказав Сергій Андрійович. Він поклав на стіл дві тарілки і  виклав на них пасту. -Все готово, сподіваюся, що буде смачно. Він підкотив візок Ганни близько до столу. -Скуштуй, моя хороша,- сказав лікар. Дівчина с посмішкою, відповіла,- З задоволенням! Скуштувавши трохи, Ганна сказала,- Це дуже смачно! Дякую!- Я радий, що тобі сподобалось,- сказав Філатов. Дівчина та чоловік їли та спілкувалися. Філатов дивувався тому, наскільки дівчина була розумною, такою ж як його Дарина. Йому навіть на мить здалося, що перед ним не Ганна, а його донька. Настільки вона була схожа на його Дарину. -Ганночко, може давай запросимо Стаса?- запропонував чоловік. Дівчина сором'язливо опустила обличчя,-Я не проти,- тихо відповіла вона. Сергій Андрійович взяв телефон і набрав Полянського. -Стас, вітаю,-сказав Сергій Андрійович,- хочемо з Ганночкою запросити тебе на вечерю. -З задоволенням,- відповів Станіслав,-зараз буду. -Добре, чекаємо на тебе,- відповів Сергій Андрійович та поклав слухавку. Молодий чоловік приїхав за годину. - Сергій Андрійович, Ганна. вітаю вас. В руках Станіслав тримав букет красних троянд і торт. Він підійшов до Ганни та простягнув їй букет. -Це вам. Дівчина подивилася молодому чоловіку в очі і її обличчя вкрив легкий рум'янець. Дякую, Станіславе, квіти дуже гарні. Молодий чоловік знову відчув хвилювання. Його сердце почало сильно колотати. -Молоді люди, давайте вже їсти, ми з Ганною вже трохи почали. Сідай, Стасе,-запросив молодого чоловіка Сергій Андрійович. Філатов поставив ще одну тарілку і поклав в неї порцію пасти карбанара. -Всім смачного! Трохи скуштувавши молодий чоловік сказав,-Сергію Андрійовичу, дуже смачно! Ви як завжди, дуже добре готуєте. -Дякую, Стасе,- відповів Філатов. Дівчина мовчки дивилася на Полянького. Молодий чоловік був дуже вродливий: карі очі, високий, худий. У нього була гарна усмішка. -Доречі, Стасе,  завтра я планую привезти Ганну в лікарню. Хочу зробити їй рентген хребта,- пояснив Сергій Андрійович. -Добре, відповів молодий чоловік давайте тоді об одинадцятій. -Згоден, відповів Філатов. Лікарі домовились. Вони втрьох продовжували сидіти за столом. Вони вечеряли та приємно спілкувались. На годиннику вже було об одинадцятій ночі. Полянській подивився на швейцарській годинник, який був у нього на руці і сказав,- Дякую вам, Сергію Андрійовичу, Ганна, за приємний вечір. Мені вже час їхати.  Чоловік встав зі столу підійшов до Ганни і промовив дивлячись дівчини в очі,- Дякую вам. До зустрічі завтра. Я чекатиму на вас. -Дякую що приїхали, відповіла Ганна,- На добраніч,- додала дівчина. -І вам,- відповів Полянській.- Ганночко, побудь трохи сама, я проведу Стаса, добре? -Так, звісно,- відповіла дівчина. Але молодий чоловік заперечив,- Сергій Андрійович не треба мене проводжати, будьте з Ганною. До завтра,- сказавши це Полянській вийшов з дому, сів в машину та поїхав. Філатов сказав що -Ганночко, тобі треба відпочити, сказав Філатов. -Так, ви маєте рацію,- відповіла дівчина,- я трохи втомилась,- визнала вона. Сергій Андрійович відніс Ганну  в її кімнату та поклав на ліжко. -Як спина? -спитав лікар.- Зараз болить, але терпіти можна,- відповіла дівчина. Він зробив їй укол. -Дякую, відповіла Ганна,- ви, напевно, втомились зі мною,- спитала дівчина? -Ні, все, добре,- відповів лікар,- мені подобається тобі допомагати. -Ви серйозно?- здивувалася Ганна. - Якби не ти, моя хороша, моє життя було б пусте..  продовжував би жити минулим, як я це робив раніше,- визнав лікар. -Знаєш, Ганночко, ти дуже схожа на мою доньку, така ж добра, вродлива і розумна. Дівчина подивилася на Сергія Андрійовича і тихо сказала,- Дякую вам за ці слова, я не зможу замінити вам вашу доньку, але ви мені дуже потрібні,- щиро сказала Ганна, без вас я незможу . У дівчини з очей потекли сльози.-А я без тебе,- м'яко сказав Філатов. -Добре, моя хороша, давай спати. На добраніч. -Дякую. На добраніч,- відповіла Ганна. Сергій Андрійович вийшов з кімнати дівчини, зайшов до себе в кімнат, ліг на ліжко та закрив очі.