Розділ 17

Станіслав сидів в кабінеті лікарні та працював з документами, але йому не давали спокою думки про Ганну. Він постійно думав про дівчину. -Що зі мною відбувається?- подумав про себе молодий лікар. -Чому я весь час думаю про неї? Зі мною такого ніколи не було. До кабінету молодого лікаря постукали,- Станіславе Володимировичу, можна до вас?- запитала молода медсестра.- Так, проходьте,- відповів Станіслав. -Ось документи на підпис,- дівчина поклала на стіл Полянському документ. Він уважно його вивчив, а потім підписав. -У вас все?- запитав Станіслав. -Так,- відповіла медсестра . -Тоді не затримую,- коротко сказав начальник. Дівчина вийшла. А Полянській знову поринув в думки про Ганну. Він згадував події останніх днів, його зустрічі з дівчиною. Її слова про те, що він ніколи не зможе її зрозуміти, тому що ніколи не буде на її місці. В цей момент молодий чоловік раптово подумав, що б було, якщо б він сам опинився на інвалідному візку, адже це може статися з кожним. Як важко від усіх залежати. Від цих думок Полянському стало не по собі. В цей момент Стас подумки запитав себе,- Чи зміг би я покохати Ганну не дивлячись на те, що вона на інвалідному візку? На це питання Станіслав поки відповісти не міг. На серці у молодого чоловіка було не спокійно. Полянській не міг зосередитися на роботі, тому вирішив знову поїхати в дім Філатова. Коли він під'їхав до дому Сергія Андрійовича, Філатов з дівчиною були в дворі, тому відразу побачили Полянського. Вони радісно зустріли його. -Стасе, яка несподіванка!- з посмішкою пожартував літній чоловік. Те, що дівчина сподобалась Стасу він зрозумів це в перший ж день. -Я вирішив заїхати до вас після роботи,- сказав  хлопець.- Проходь, Стасе. Ми з Ганною завжди раді,- іронічно сказав Сергій Андрійович. -Будеш чай?- запитав Філатов . -Так, не відмовлюся відповів Станіслав.- Тоді, молоді люди, я вимушений вас залишити,- з хитрою посмішкою сказав Сергій Андрійович. Філатов зайшов в дім, а Ганна разом зі Стасом залишилися в саду. Вони мовчали. -Станіславе,- порушила мовчання дівчина,- Сподіваюся, що ви вибачили мене за мою вчорашню поведінку?- Все добре, Ганна, не хвилюйтеся, я не ображаюсь,- відповів Полянській. -Справді?- спитала дівчина,- Я не розуміла що кажу, я зовсім не хочу нікому завдавати болю. Нещодавно, коли Сергій Андрійович приїхав до лікарні, я так само грубо з ним розмовляла,- розповіла Ганна,- а він не залишив мене, він мені дуже допоміг. Полянській відповів,- Так, дійсно, Сергій Андрійович дуже хороший лікар і людина, але смерть його доньки та дружини розділило його життя на до та після. Коли все це сталося, він почав зловживати алкоголем. Одного разу, підчас операції, у нього затремтіла рука, через це людина на операційному столі ледве не померла. Після цього випадку Філатов перестав оперувати. Та взагалі не приходив на роботу,- розповідав дівчині чоловік . -Я дуже часто вмовляв його повернутися до керівництва лікарнею, та знов почати оперувати, але він відмовлявся. Але сьогодні він сказав, що повертається на роботу. Ви, Ганно, добре впливаєте на Сергія Андрійовича,- з посмішкою сказав Станіслав. Дівчина посміхнулася у відповідь. - Мені дуже шкода сім'ю Сергія Андрійовича. Я дуже вдячна йому за все, адже після смерті дідуся про мене нема кому дбати,-визнала Ганна. -Знаєте, Станіславе, мені справді нелегко том,у що мені в усьому потрібна допомога. Багато речей, які  здорова людина робить з легкістю, мені робити або важко, або взагалі неможливо,- чесно сказала Ганна . Стас уважно слухав дівчину,- Знаєте, Ганно, я впевнений, Сергій Андрійович вам допоможе, він неперевершений лікар! Якщо він не зможе вас повністю вилікувати, то обов'язково зробить все, щоб вам стало краще,- запевнив молодий чоловік. -Довіртеся йому . Я вірю, що у вас все буде добре,- м'яко сказав Полянській. Дівчина подивилася молодому чоловікові в очі та сказала,- Дякую вам за ці слова. Молодий чоловік знову відчув знайоме йому хвилювання. Чоловік та дівчина дивилися один на одного не кажучи ні слова. -Стасе, Ганночко, вибачте, що так довго. Вода в чайнику довго кипіла,- жартома сказав Сергій Андрійович. Чоловік тримав у руках тацю с двома чашками та термосом повним ароматного чаю. Пригощайся, Стасе,- сказав Філатов. Сергій Андрійович налив в чашку ароматний напій та обережно допоміг дівчині зробити ковток, тому що чай був сильно гарячий і чоловік боявся, що Ганна прольє на себе окріп. -Дякую вам,- сказала дівчина,- дуже смачний чай. Полянській налив собі ароматного напою та зробивши ковток сказав,- Справді, дуже смачно! Дівчина та чоловіки спілкувалися до дванадцятої години ночи. На дворі стемніло. Філатов сказав,-Вже пізно. -Так, звісно,  мені вже час. Він встав і перш ніж піти сказав,- Ганно, дякую вам за гарно проведений час. -Навзаєм,- відповіла дівчина з посмішкою. Станіслав сів в машину та поїхав. А Сергій Андрійович заніс Ганну в дім та поклав її в ліжко, а сам сів поруч. Дівчина подивилася на лікаря та сказала,-Дякую вам, мені  сподобалась прогулянка. -Я дуже радий, що тобі сподобалось,- відповів Сергій Андрійович.- Тобі потрібно випити ліки. Чоловік дав її пігулки, а потім зробив укол знеболювального.- Тепер все. На добраніч!- Дякую, і вам. Сергій Андрійович  пішов до себе в кімнату і ліг спати.