Розділ 16

Філатов провів Полянського та повернувся в дім. Він зайшов до кімнати дівчини, підійшов до неї ближче та сів на ліжко. Ганна уважно дивилася на лікаря. 
-Сергій Андрійович, сказала дівчина,- дякую вам за все. За те, що організували похорон,  за те, що підтримуєте мене, за вашу турботу. Філатов відповів,- Ганночко, я дуже радий тобі допомогти. Завдяки тобі я зрозумів,  що зможу ще багато в житті зробити. Дівчина відповіла,- а завдяки вам я зрозуміла, що зможу жити далі, не дивлячись ні на що. Від слів дівчини у Сергія Андрійовича на очах забриніли сльози. 
-Вже завтра почнемо робити твою реабілітацію,-сказав Філатов,- спеціальні вправи для того, щоб зміцнити твої руки, м'язи спини та ніг,- пояснив лікар.
- Добре,  я на все згодна,- відповіла Ганна,- робіть все, що вважаєте за потрібне, я вам вірю. 
-Дякую тобі за довіру,- відповів Сергій Андрійович,- але все залежить не тільки від мене,як від лікаря, багато залежить також від тебе,-пояснив чоловік.- Ти повинна докласти зусилля для того, щоб тобі стало краще. 
-Я намагатимусь, сказала Ганна. 
-От і добре, Ганночко, відповів Філатов,- разом у нас все вийде. 
-Так, -погодилась дівчина . 
- А зараз я пропоную тобі поїсти та виїхати на двір погуляти, але спершу поїсти,- наголосив чоловік . Дівчина не заперечувала. Філатов пішов на кухню дістав з холодильнику шматок уже готового курячого м'яса, розігрів його та налив апельсинового соку. Чоловік поставив їжу на тацю та принис її Ганні. Він нарізав м'ясо ножем,  взяв виделку,
наколов шматочок та подав дівчини.  Ганна з'їла трохи і сказала, -Дуже смачно, дякую, але я більше не можу, наїлася. 
-Добре,- відповів Сергій Андрійович, -випий трохи соку. Він взяв стакан и допоміг дівчині зробити ковток. Після того, як Філатов нагодував Ганну він сказав,
- Ось і добре,  давай зараз поїдемо на прогулянку,- запропонував лікар. Дівчина ні в чому не заперечувала Філатову, а з вдячністю приймала те, що робив для неї чоловік. Сергій Андрійович допоміг дівчині вдягтися та пересісти в інвалідний візок. Потім вивіз Ганну на двір свого дому. Сама керувати візком вона не могла, бо була дуже слабкою, тому її допомагав Філатов. Він привіз ії в свій гарний сад,  який знаходився в дворі його дома. Навколо саду росли троянди красного, білого та рожевого кольору. 
-Дякую, Сергію Андрійовичу, тут дуже гарно і комфортно. 
-Все це зробила моя дружина,- відповів Філатов. 
-Ваша дружина гарна господарка,- сказала Ганна. 
-Так, це правда,- відповів Сергій Андрійович. -Троянди - це моя слабкість,- сказала дівчина. - Чесно кажучи, я вже забула що таке насолоджуватися життям. Завдяки вам я відчуваю себе добре, як давно вже не почувала.