Розділ 14

-Ганно, я сподіваюся, що у вас все зміниться на краще. - Наврядчи, сказала дівчина,- я більше ніколи зможу ходити, моя сама близька людина  померла, а ви кажете що в мене все зміниться. Ніколи цього не буде!- заперечувала Ганна. - Нічого як раніше уже не буде,- визнала дівчина. - Ганно, я розумію ваш стан,- відповів молодий чоловік. Що ви розумієте?!- обурилася дівчина,- ви не можете мене зрозуміти тому, що ви ніколи не були на моєму місці дівчина говорила це в істериці . Стас  з хвилюванням сказав,- Вибачте, я не хотів вас образити. Дівчина плакала. Сергій Андрійович побачив що Ганна плаче спитав- що сталося, моя хороша? Стасе,  тобі краще зараз піти. Стас різко  встав зі стула та пішов до виходу . Філатов йшов за ним . -Сергію Андрійович,  пробачте, я не хотів її образити, я нічого поганого не говорив,- виправдовувався Станіслав.  Полянській пішов, а Сергій Андрійович повернувся до кімнати де була дівчина. - Як ти?- спитав Філатов.- Пробачте, мені так соромно,- зі сльозами сказала Ганна. -Я сама не розумію чому так поводжусь,  я втомилася, мені дуже погано,- визнала дівчина,- я більше так не можу. Вона гірко плакала. Філатов підійшов до неї ближще, обійняв її і сказав,- Все, заспокойся, все, тихо моя хороша,-  заспокоював дівчину Сергій Андрійович. Чоловік дав дівчині заспокійливе. Вона випила та подякувала лікарю. Філатов відповів,- Я не знаю чому твій дідусь не розповів мені, що тобе збила машина, чому твій приховав це від мене?- питав Сергій Андрійович. Тому, що це сталося, коли вас не було в місті, ви тоді були в Швейцарії,- відповіла дівчина.