Розділ 12

Прокинувшись вранці наступного дня Сергій Андрійович і справді відчував себе добре. Він виспався, привів себе до ладу  та ввійшов в кімнату дівчини. -Можна до тебе?-спитав Сергій Андрійович. Дівчина тільки но прокинулася,- Так, звісно!- радісно відповіла Ганна. Філатов підійшов до неї близько, подивився на неї і запитав. -Як ти спала? -Добре, дякую,- сказала дівчина . - А ви?- поцікавились дівчина.- Вам було зручно?-Так, дуже,- відповів Філатов,- дякую тобі, моя хороша. Дівчина відповіла,- Це я вам дякую, а мені не має за що,- вона закрила обличчя долонями та гірко заплакала. Сергій Андрійович присів поряд з дівчиною та міцно обійняв її.- Ганночко, мила, поплач,тобі стане краще. Дівчина поклала голову на плече літнього чоловіка. Коли її емоції вщухли, вона тихо сказала,- Мені сьогодні приснився сон... той день, коли помер дідусь,- розповіла Ганна,- коли йому на дворі стало погано, начебто він благає дати йому пігулки від серця,- продовжила говорити дівчина,- а я не можу поворохнутися,- а він кричить:"Скоріше!",- я хочу дістати пігулки, але мої руки начебто паралізовані і він вмирає. Дівчина знову сильно розплакалася. -Знаєте, Сергій Андрійович, я весь час думаю, якби я тільки могла ходити, я б змогла допомоги дідусеві,- сказала Ганна. -Моя хороша, відповів чоловік,- ти викликала швидку, ти  зробила все, що змогла. Ти не лікар, твоєму дідусю потрібна була допомога лікарів і ти їх викликала. Могла б ти ходи чи ні, життя дідуся від цього не залежало,- впевнено сказав Філатов. -Це був тільки сон,- заспокоював дівчину Сергій Андрійович . Ганна трохи заспокоїлась.- Дякую вам, ви дійсно вважаєте, що я не винна? - Абсолютно!- запевнив чоловік,- більше того, це я тобі говорю як лікар,- впевнено сказав Філатов. Дівчина подивилася на лікаря та сказала,- Не уявляю,щоб я робила, якби не ваша підтримка?