Розділ 11

-Ні гроші, ні слава, а родина, люди, які з тобою поруч, які в усьому підтримують.. Нажаль, я це пізно зрозумів,- честно визнав Сергій Андрійович. -Я хочу бути твоєю сім'єю, якщо дозволиш, Ганночко,- м'яко сказав чоловік. Дівчина уважно вислухавши Філатова відповіла,- в моєму положенні було б безглуздо відмовитись від вашої пропозиції. Голос дівчини лунав тихо,  невпевнено і схвильовано.- Але я не розумію навіщо ви стільки для мене робите? Ми з вами ледве знайомі а ви готові взяти на себе такий тягар! Адже я - інвалід, Сергій Андрійович,- сказала Ганна. - Ви дійсно хочете мені допомагати?- спитала дівчина,- адже я справді мало що можу робити сама, я бачу, що ви дуже хороша людина, щедра, добра, чуйна. Але я не хочу бути для вас тягарем,- сказала дівчина. Сергій Андрійович вислухавши Ганну подивився її в очі і сказав,- Знаєшь, моя хороша, дякую тобі за те, що ти такої хорошої думки про мене. А з приводу того, що ти будеш тягарем
це не так,- сказав Філатов,- я буду про тебе дбати і як лікар, я точно знаю як тебе лікувати. Я дуже цього хочу,- продовжив говорити Сергій Андрійович. -Крім того, те, що ти не можеш ходити не робить тебе якоюсь не такою! Ти дуже розумна, вродлива, порядна і вдячна дівчина. Я обіцяю тобі, що якщо ти будеш виконувати всі мої рекомендації, зможешь мати деяку незалежність,- зазначив лікар. У тебе все життя ще попереду,- сказав лікар.- Прошу погодься переїхати в мій дім,- попросив чоловік. Дівчина сказала,- будь ласка, сядьте ближче до мене. Сергій Андрійович  пересів на ліжко поряд з Ганною. Вона взала руку чоловіка та міцно стисла її наскільки це було для неї можливо. Ганна подивилася на Філатова і сказала,- Сергій Андрійович, я дуже-дуже вдячна вам за все, що ви для мене робите.Її голос тремтів від  сильного хвилювання,- я згодна переїхати. -Дякую вам за все, що ви сказали. Ви справді думаєте, в мене все ще попереду?- спитала дівчина.- Звісно!- відповів лікар. -Ви навіть не уявляєте, як мені важливо було почути ці слова саме  зараз,- вона дивилася в очі Сергію Андрійовичу і не могла повірити, що  мало знайомий їй чоловік, насправді опинився їй дуже близькою людиною. -Тоді плануємо переїзд на завтра!- радісно вигукнув чоловік.- Зберемо твої речі, а все інше я тобі куплю,- сказав Сергій Андрійович. -Але все це ми зробимо завтра,- м'яко сказав чоловік,- а сьогодні вже пізно тобі потрібно відпочити,- на годиннику була двадцять третя година. -Але перед тим я зроблю тобі укол, щоб біль в хребті не завадив тобі спати. Сергій Андрійович набрав знеболювальне в шприц, випустив повітря, допоміг дівчині перевернутися на бік і зробив укол. -От і  все, моя хороша, не боляче?- спитав він. -Зовсім ні, відповіла Ганна,- дякую. -Ну, то добре,- сказав лікар. -Давай будемо спати. - Так,- погодилась дівчина,- але я маю одне прохання до вас,- сказала Ганна,- Сергію Андрійовичу, ви вже два дні спите на креслі біля мене, я знаю, що це не зручно, тому, прошу вас, лягайте сьогодні в кімнаті дідуся, там є  ліжко, вам буде зручно,- запевнила дівчина. Але лікар заперечив,- Мені і тут зручно. Тобі може щось знадобитися.- Я вас покличу! Будь ласка, дозвольте мені попіклуватися про вас сьогодні, як ви турбуєтеся про мене, з повагою додала вона. -Ну що ж, добре, дякую,- сказав Філатов,- На добраніч! - І вам,- відповіла Ганна. -Я поряд,- наголосив чоловік,- якщо щось буде потрібно, поклич мене. - Обов'язково!- відповіла дівчина. Чоловік пішов в кімнату Миколи. Там стояло одне спальне ліжко вкрите ковдрою, з обох боків стояли тумбочки, праворуч темно коричневий старий шкаф . Сергій Андрійович ліг на ліжко і заснув.