Розділ 10

Коли крапельниця закінчилася, лікар сказав,
-Ось і добре Ганночко, як ти зараз себе почуваєш? 
-Дякую вам, набагато краще,- відповіла дівчина. Філатову подзвонили. 
-Алло, Стасе, слухаю тебе,- сказав чоловік - Сергію Андрійовичу,- відповів Полянській,- мені потрібен дозвіл від онуки, щоб я міг займатися похоронами.
-Так, добре, приїжджай,  зараз скину тобі адресу.      -Так, вже отримав, зараз буду,-відповів Полянський.
-Добре, чекаю на тебе,- сказав Філатов.  Дівчина подивилася на лікаря  і запитала,- щось сталося? 
-Ні,- відповів Сергій Андрійович,- потрібна твоя письмова згода на те, щоб мій помічник займався похоронами. -Дякую вам,- вимовила Ганна. Станіслав приїхав за дві години. Філатов його зустрів. -Привіт Стасе, дякую що приїхав, я проведу тебе до дівчини. Чоловіки увійшли в кімнату до Ганни. Філатов сказав,-Знайомся, моя хороша, це - мій помічник. -Доброго дня,- сказав Полянській звернувшись до Ганни. 
-Вітаю,-привіталась 
дівчина. Вона лежала на кроваті і з цікавістю подивилася на молодого чоловіка. Погляди Станіслава та Ганни зустрілись. Молодий чоловік раптово відчув хвилювання. Дівчина не відводила очей від Станіслава і чоловік розгубився так, що не зміг промовити ані слова. 
-Мене звати Ганна,- перша почала знайомство дівчина. -Приємно, мене Стас,- ледве видушив слова Полянській. Чоловік продовжив дивитися в обличчя дівчині. Вона була дуже вродлива: довге темне волосся, світло зелені очі, довгі вії . 
-Я співчуваю вам з приводу смерті вашого дідуся,- з хвилюванням сказав молодий чоловік. -Дякую вам відповіла, Ганна. Потрібен ваш підпис на дорученні,  щоб я  міг зайнятися похороном твого  дідуся. Чоловік простягнув дівчині документ. Вона відразу його підписала. - Тепер проблем не буде,- запевнив Полянський,- мені час їхати, додав він,- до побачення. Чоловік повернувся до дверей збираючись піти, але Ганна його зупинила. -Станіславе,  покликала вона молодого чоловіка. Він обернувся і їх погляди знову зустрілися. 
-Дуже дякую вам за допомогу. 
-Що ви, Ганно, все що я роблю - це особиста ініціатива та кошти Сергія Андрійовича,-відповів Станіслав, але я радий вам допомогти. Тримайтесь,- додав чоловік та вийшов. Сергій Андрійович провів його і сказав,- Дякую, Стасе, до зв'язку. Філатов повернувся до квартири і зайшов в кімнату дівчини. На годиннику було вже чотирнадцята година дня. 
-Ганна,- сказав Філатов,- тобі потрібно поїсти.  На його здивування дівчина не заперечувала. 
Що б ти хотіла?- спитав Сергій Андрійович,- що ти любиш ? 
-Що вважаєте за потрібне,- відповіла дівчина. 
-Прошу, моя хороша, не соромся,- попросив чоловік. 
-Якщо можна, я б зараз не відмовилася від курячого бульйону,- сказала Ганна. -Добре, вже замовляю, а ще чогось бажаєшь?- уточнив лікар.- Ні, дякую,- відповіла Ганна. Сергій Андрійович дістав телефон та позвонив у той ресторан, в якому вже замовляв їжу.- Добрий день, хочу зробити замовлення. Будь ласка, один курячий бульйон і сік, один шніцель середньої прожарки, одну каву і один чай, адресу скину. Їжу доставили швидко. Сергій Андрійович погодував дівчину, а потім поїв сам. -Дякую вам,- сказала Ганна. -На здоров'я,- відповів Філатов.- Ганно, звернувся він до дівчини,- я хочу тобі запропонувати переїхати в мій дім.  Ти зможешь часто виїжджати на двір, дихати свіжим повітрям. В моєму домі шість кімнат. Я зроблю все, щоб тобі було зручно та комфортно,- пообіцяв Сергій Андрійович . -Знаєшь, сказав Філатов,- раніше я вважав, що досягнув в житті усього, про що мріяв. У мене було все: коханна дружина, красуня донечка, власна лікарня. Я вважав себе неперевершенним лікарем,- чесно розповідав чоловік, - я врятував багато життів, багато хто ставали в чергу, щоб оперувати зі мною. У мене є гроші, коштовні речі, але після того, як я втратив родину все, це втратило всілякий сенс,- визнав Філатов. Я втратив щастя і  радість,- сказав Сергій Андрійович.- Я зрозумів, не важливо хто ти, скільки у тебе грошей, яке положення ти займаєшь. Важливо цінувати рідних, які поряд. Це - саме важливе,- продовжив Філатов.