Розділ 8

-Так, ви маєте рацію,- погодилась дівчина. Але смерть дідуся мене остаточно вибила з колії,- визнала Ганна. Розумієте, він помер так швидко, все це сталося у мене на очах. Я не розумію, як буду жити без нього?!- відверто сказала дівчина,- знаєте, Сергій Андрійович, він був для мене дуже близькою людиною. Він завжди піклувався про мене, коли я була ще маленькою. Скільки  себе пам'ятаю, дідусь завжди був поряд відтоді,  як померли мої батьки, - розповідала дівчина, а чоловік слухав її. 
-Він робив для мене все.  Багато працював, щоб мене забезпечувати. Коли я вирісла, наші стосунки залишались такими ж теплими як і завжди,- продовжила говорити Ганна. 
-Я працювала у школі і нам обом вистачало моєї зарплатні. Останнім часом здоров'я дідуся погіршилося, тому він більше не міг працювати. А я працювала тільки до того злощасного вечора, коли все це сталося. Дівчина зробила паузу, потім вона продовжила. -Я поверталася з роботи додому,  спокійно переходила дорогу, а  далі - світло, удар, потім темрява й тиша, про все інше- ви вже знаєте,- сказала дівчина. Знаєте, що найгірше ? -спитала Ганна, що моєму літньому дідусю довелося доглядати мене, знову працювати, щоб мати змогу в усьому мені допомагати. Говорячи це дівчина плакала. Ганночко, прошу, заспокойся, - відповів Сергій Андрійович, ти не винна у тому що сталося, в усьому винен водій, який тебе збив. Так стається в житті, що безглузде рішення однієї людини, яка вирішила сісти за кермо п'яною, калічить чиєсь життя. Так сталося і в твоєму випадку,- сказав Філатов,- ти не винна,- повторив чоловік. 
- І в тому, що дідусь помер також немає твоєїї провини. Він дуже тебе любив, та хотів щоб у тебе все було добре. Я обіцяю тобі ніколи не залишу тебе, - м'ягко сказав Філатов. Вони розмовляли так довго, що не помітили, як пройшов час, було вже опівночі. 
-Ого! - вигукнув чоловік,- вже пізно, тобі потрібно відпочити.
- Ви
йдете?,-схвильовано запитала дівчина.
- Ні, я тут на кріслі відпочину. 
-Дякую вам за те, що вислухали,-сказала Ганна,- за допомогу за те, що поряд, не дивлячись на мою погану поведінку. Пробачте, обіцяю,  що більше ніколи не буду так поводитися! 
Всі слова дівчина говорила щиро. Тон її голосу був м'який і трохи жалібний та тихий. Вона дивилася Сергію Андрійовичу в очі. 
-Ну що ти, дівчинко?- лагідно сказав чоловік,- я не пам'ятаю нічого поганого. Доречі, скажи ти приймаєш знеболювальні?
-Так, але вони скінчились і дідусь саме сьогодні збирався іх купити. 
-Зрозуміло,- відповів Філатов,- я зараз вколю тобі "Медокалам", він допоможе тобі спати спокійно всю ніч. -Справді? Дякую. Якщо чесно, я вже забула, що таке спати без болю,- чесно визнала Ганна.
-Я відчуваю сильний біль навіть зараз. 
Сергій Андрійович швидко все підготував  та вколов її знеболювальне.
-Потерпи,  зараз буде краще. 
-Дякую, щиро відповіла Ганна. 
-Спробуй заснути,  Ганночко,- сказав Філатов. 
-Добре,- погодилась дівчина. -На добраніч, Сергій Андрійович,- сказала вона,- ще раз дякую . 
-На добраніч, моя хороша,- сказавши це чоловік вимкнув світло. Він сів на крісло, що стояло поруч з ліжком дівчини та закрив очі.