-Дякую,-відповіла дівчина.
- Ганно, що с тобою сталося?
- Два роки тому мене збила машина. Я переходила дорогу... п'яний водій на великій швидкості збив мене... пам'ятаю тільки страшний удар. Я отямилася в лікарні і відчула, що не можу поворохнутися. Лікарі сказали, що в мене перелом хребта с пошкодженням спинного мозку.
Мої ноги було паралізовано, отже, ходити я більше не зможу...Ці два роки були найгіршими для мене.
Я не могла повірити, що все це відбувається зі мною,- продовжила розповідати Ганна.
- Я не розуміла, за що це мені? До того як все це сталося у мене була улюблена робота, я працювала вчителькою англійської мови и мені це дуже подобалось. Я дуже люблю дітей. У мене був молодий чоловік, з яким ми планували одружитись,- відверто розповіла Ганна.
Сергій Андрійович уважно слухав її.
-Ще зовсім недавно у мене було все, а тепер я стала інвалідом і мені все життя доведеться провести у цьому кріслі.. скажить, Сергій Андрійович, чому, чому життя таке не справедливе?!
-Так, Ганночко, життя складне, сьогодні воно дарує тобі багато подарунків, і здається, грає яскравими барвами, а вже завтра це ж саме життя, приносить тобі багато горя і забирає найдорожчих людей,- визнав Сергій Андрійович. - Але знаєшь, Ганно, - дівчина уважно подивилася на лікаря, - я зрозумів, що головне, щоб не сталося в житті, ніколи не треба опускати руки.