Розділ 1

Якось одного   пізнього липневого  вечора, о  дванадцятій годині, коли  надворі  уже немає  людей та навкруги тиша , місто вже спить,  сивий чоловік невисокого зросту  , с зеленими великими очима , худий  йшов по вулиці. Чоловік був вдягнений  в чорну сорочку с довгими  рукавами.  Також  на ньому були того ж кольору класичні брюки  .  Він повільно йде навпростець . Рік назад життя цієї людини пішло шкереберть . Його донька трагічно загинула в автомобільній аварії . Їй  було всього двадцять вісім років. Дружина не витримала цього горя і теж  пішла назавжди, не витримало сердце. В  день похорону вона померла   прямо на руках у  вбитого горем батька.  Так чоловік втратив не тільки  улюблену доньку а й  кохану дружину. Не можливо описати словами, яку біль відчував цей чоловік. І,  хоча минув вже рік, Сергій Андрійович (саме так звали його ) перебував  у глибокій депресії . Весь час пан Філатов знаходився  вдома, ні з ким не  спілкувався окрім свого найкращого друга Полянського. Він  рідко виходив на вулицю, але іноді робив це тільки  вночі, коли вже на вулиці нікого не було. За фахом Сергій Андрійович -   талановитий нєйрохірург. За свої  60 років на його рахунку було декілька тисяч вдалих операцій на хребті . Також лікар  є  дуже добрим реабілітологом ,у нього бездоганна репутація . Сергій  мав приватну лікарню .  Однак після всіх сумних подій ,він припинив оперувати, не займався справами  лікарні і, взагалі не приходив на роботу . Однак лікарня продовжувала працювати. Керував нею найкращий друг та  учень Сергія Андрійовича , Полянський Станіслав Володимирович. Він єдиний, хто не залишив Філатова на самоті зі своїм лихом.  Стас дуже часто приїзджав до чоловіка додому, підтримував його та спонукав повернутися до роботи в лікарню й знову почати оперувати. Однак Сергій Андрійович категорично відмовлявся. Він казав, що більше нічого не хоче  окрім бути на самоті. Але молодий чоловік не полишав спроби повернути лікаря до життя, тому що  Філатов був для нього не тільки другом  але, як батько . Стас дуже любив його та  поважав.  Філатов також любив і  цінував Стаса, також він дуже йому цілковито довіряв, і був вдячний другові  за те, що він був поруч у важкий для Сергія Андрійовича час. 
Жив чоловік у  невеличкому  будинку , який знаходився за містом, де вони раніше жили з дружиною. Одноповерховий будинок знаходився біля дороги  .  Повертаючись з нічної прогулянки ,чоловік зайшов у дім.  Філатов увійшов у вітальню: там було пусто  навкруги, було тихо  і темно. Увімкнувши світло, Сергій Андрійович подивився на портрет доньки та дружини, які  стояли на столі .Філатов,  взявши фото зі столу, сів  у крісло- качалку та  почав згадувати своїх дівчаток. Він згадав той час ,коли вони з  дружиною та донькою разом проводили час, разом відпочивали  в Швейцарії. В той час  вони були вони  насправді щасливі  ... Філатов заплющив очі  і, начебто, поглинув у той час, згадав ,  коли його найдорожчі  люди були живі.  
-Сергій, дорогий ,як тут  добре та гарно.-  З  усмішкою сказала дружина. - Дякую, що  ти привіз нас саме сюди. 
Вони сиділи на  балконі, звідки виднівся гарний краєвид. 
- Будь ласка,  кохана, я дуже радий,  що тобі  зподобалось тут. - Лагідно  відповів їй чоловік .  Сергій Андрійович обійняв дружину. Їхня донька давно вже жила окремо від батьків, працювала адвокатом в юридичній компанії  . Філатов  та його дружина Тетяна  були у захваті від своєї гарної та розумної  доньки. Дарина відпочивала разом з  батьками в сусідньому  номері.
- Доброго ранку, батьку, мамо.-   Увійшовши в номер  сказала донька, звернувшись до батьків . 
-Доброго ранку, донечка.-  З посмішкою відповіли Сергій та Тетяна.-  Поснідаєш разом з нами?- Запитав батько. 
-Так,  з радістю ,папусю  і мамусю.- Відповіла Дарина. Дівчина мала довге  світле волосся, дуже гарні блакитні очі, довгі вії. Також дівчина була високого зросту,струнка. Вона   була неймовірно   гарна. Окрім того , дівчина, не дивлячись  на свою вроду та  розум, не була пихатою , а навпаки була скромною ,доброю  дівчиною .Сергій Андрійович з самого малечку вчив її ,що ким би  ти не був , завфахом чи яку посаду займав , треба насамперед залишатися доброю людиною.  Сам Сергій Андрійович  завжди дотримувався цього правила. Сім'я снідала  та спілкувалася, а потім   поїхали разом    подивитися на дуже гарні місця Швейцарії. Вони знаходились в Женеві.  Сім'я Філатових  виришили поїхати до   музею "Аріанна". Це-  один  з найвідоміших музєїв  в Женеві. Там можна дізнатися історію скла , кераміки та фарфору. Також там можна  побачити дуже гарні статуетки ручної праці..
Коли вони приїхали  до" Аріанни", Сергій Андрійович ,дружина та Дарина увійшли у величезну будівлю . Там    усюди стояли великі  колони- саме вони тримали будівлю.В  центрі стояли керамічні  та скляні статуетки , хлопчики  та дівчата ручної праці. Все було дуже цікаво.   А коли  екскурсія закінчилась,   дружина, батько та донька вирішили відпочити у саду ,який знаходився при музеї. Вони взяли собі каву та довго  милувалися гарним видом на місто. Саме тоді вони  разом були дуже щасливі . 
-Тату,- сказала Дарина,-  Тут дуже гарно.Я  у захваті ! Дякую, що привіз нас  на такий гарний відпочинок . Нарешті я можу відпочити від своєї роботи :ніяких судів, дебатів і так далі. Тільки я та  мої дорогі батьки.-   З усмішкою на обличчі подякувала дівчина батьку.
- Будь ласка,  люба. Я  хочу сказати тобі ,донечко , що я тобою пишаюся .- Сказав Сергій Андрійович.  
- Дякую, тату, я дуже тебе люблю.   - Після цих слів  батько , донька та матір обійняли один одного. Після тижневого відпочинку родина  Філатових повернулася додому  в  Україну до Чернівців.
На ранок наступного дня Сергій Андрійович,  поснідавши, пішов на роботу. Під'їхавши до лікарні, Філатов увійшов   через центральній вхід . Він відразу пішов у свій кабінет.   Увійшовши  до кабінету, разом з ним ввійшла й старша медсестра.
-  Сергій Андрійович.-  Звернулася вона до лікаря.
-   Так, слухаю вас, Світлана.-  Сказав лікар. 
-У нас пацієнт, хлопець , двадцять п'ять років.-   Продовжила  дівчина.-   МРТ,  КТ  показало перелом хребта .