Частина друга. "Повернути колишню". Розділ 8

Мені здається, я ніколи не був поганою людиною… Завжди намагався робити все правильно, навіть якщо це шкодило мені. Та тепер моє серце не витримало. Попри всі свої страхи і сумніви вперше я дозволив собі чинити егоїстично.

Я став на важку, слизьку і дуже ризиковану дорогу, з якої після першого кроку, скоріш за все, вже не можна буде зійти. Вороття назад не буде. Та хоч і досі багато переживань з приводу цього я твердо вирішив, що зроблю все аби лиш повернути моє Сонечко.

І от ми з Елайзою сиділи у моїй кімнаті, пили чай, обговорюючи план.

- Будемо діяти поступово. – говорила вона. - Доведеться запастися терпінням.

- Мені не звикати.

- Не можна відразу їх сварити і розлучати, бо висока вірогідність того, що Мар’яна втече і буде переховуватися, як колись намагалася це зробити. Спочатку ти маєш, якщо не закохати її в себе, то хоча б викликати максимальну довіру і зблизитися ще більше.

- Та ми і так дуже близькі.

- Тоді підтримуй цей зв’язок: поділися з нею своїми переживаннями, розкажи секрет. Хоча все таки краще якщо зможеш викликати у неї почуття. І в мене, до речі, є ідея як це зробити: потрібно занурити її у ті часи, коли ви були разом.

-Тобто?

- Річард! Та включи хоча б трохи мізки! – пальцем постукала по моїй голові подруга. -  Підлаштуй якісь моментики із минулого. Розмовляючи з нею, пригадуй як добре вам було разом. – з ентузіазмом говорила дівчина. - А от коли підготуємо грунт, можна буде вже переходити до наступної частини плану  – їхнього розриву. Та про це потім.

Я опустив голову, обхвативши її руками, і обперся ліктями на коліна:

- Чорт! Мар’яні буде так боляче…

- Можливо, але тут як раз ти підставиш своє плече.

- Так, та все ж…

- Стоп. Ніяких сумнівів і страхів, інакше все зіпсуєш. – взявши мене за руку сказала вона. – Все буде добре. Незабаром ти обійматимеш Мар’яну і знову називатимеш її своєю. 

«Невже я справді знову зможу назвати її моїм Сонечком?» - я розумів що це може перевернути наші життя з ніг на голову, але перспектива, яка хоч і не була сто відсотковою, радувала моє серце. Тож промовивши це у своїх думках, я посміхнувся.

- Супер. Так краще. – похлопала дівчина мене по спині. - А тепер розкажи мені всю вашу історію ще раз. Тільки тепер у всіх деталях. Потрібно підібрати ситуації і розіграти їх.

- Це буде довго…