Розділ 7

Лишилося записати ще чотири пісні: сьогодні мав бути запис Гарді і Річарда, а через кілька днів, Макса і мене.

Та не тільки цим були зайняті New.

Сьогодні весь день група провела у студії працюючи крім того що над записами, ще над ідеями кліпів та майбутнього туру.

Меган і Лея не затрималися на довго. Вже наступного дня жінки поїхали. А ми з Елайзою лишилися, можна сказати, господарювати у будинку.

Поки чоловіки працювали, ми із подругою Річа вирішили приготувати щось смачненьке хлопцям на вечерю.

Як завжди, за своїм ритуалом, я увімкнула музику, спеціально підібраний плейлист для хорошого, веселого настрою, і ми приступили до роботи.

- Отже, у меню у нас сьогодні: печена картопля із спеціями та куркою, салат із свіжої зелені із соєвим соусом, а ще покладемо оливок, маслин, і інших смаколиків. А на десерт торт із полуничним кремом.  – говорила я. – Як тобі?

- Звучить дуже смачно. – посміхнулася дівчина. – Тільки у випічці я не сильна.

-Тоді тортом займуся я, паралельно, якщо потрібно буде, допомагаючи тобі з картоплею і куркою.

- Гаразд.

Ми дістали всі необхідні продукти і прийнялися готувати.

Я звичайно ж все робила співаючи і танцюючи.

- Схоже ти дуже любиш готувати. – нарізаючи інградієнти, сказала Елайза.

- Так. Обожнюю. – радісно сказала я. – А ще обов’язково має бути музика – так веселіше і цікавіше. – пританцьовуючи замішувала тісто я. – О, до речі, ти знаєш, що Річард дуже любить картоплю? І смажену, і печену, і варену – у всіх видах.

- Ні. Я цього не знала.

- Ну от. Візьми на замітку. – підморгнула я.

- Та не думаю, що мені це потрібно. Я ж вже казала: у нас з Віллом лише дружні стосунки. Я не хочу, зараз так точно, чогось серйозного. Та і він, як ми всі вчора побачили і почули, досі НІБИ, – чомусь вона наголосила це слово, - кохає дружину.

- Раз ти так кажеш, то нехай. Я вмішуватися не буду.

- Дякую. І я ще хотіла запитати… - її перервав телефонний дзвінок. – Пробач, це по роботі. – Елайза витерла руки і схвативши телефон вибігла з кухні.

***

Вже котру годину ми з хлопцями не виходили з студії.

Усі були потомлені, але наполегливо продовжували працювати.

- Я піду по каву. Мені дуже треба хоча б трохи кофеїну. Ще хтось буде? – запитав я у всіх.

- Мені, будь ласка, теж принеси. – поросив Генрі.

- І мені. – сказав Гарді.

- Добре.

Я вийшов на вулицю і закривши очі, глибоко вдихнувши, посміхнувся:

- Нарешті свіже повітря і сонячне проміння.

Та мій спокій перервала музика, яка заграла у будинку, а після пролунало радісне:

- Оце так пісня! Обожнюю!

Я тихими кроками попрямував туди звідки чулася мелодія і голос.

Звичайно, що я впізнав хто це був, так само як і пісню, яка була, насправді, особливою.

Причаївшись так, щоб Мар’яна мене не побачила, я став за нею спостерігати: за її танцями, плавними рухами, за її радісним настроєм, веселістю.

«We are the champions - my friend

And we'll keep on fighting till the end

We are the champions

We are the champions

No time for losers

Cause we are the champions of the world» - співала вона.

Не помітно мені самому, на обличчі розпливлася посмішка. Я застиг не зводячи з неї погляду, а потім мене знову накрило видінням з минулого.

Гримерка Річарда більше двох років тому.

- Яка пісня тобі подобається найбільше з мого репертуару? – запитав я.

- Ого! Це дуже складне запитання… Я не можу обрати.

- Ну добре. Просто перерахуй які найчастіше слухаєш.

- «Said it all», «Love me», «Only», «My love”, “Go go go», «Cande»… «My life»… і це, поки що всі, що я згадала.

- А яких ще виконавців, можливо, групи полюбляєш? 

- Та багато кого. Хоч навіть групу, в якій ти колись виступав – «New». А ще Генрі Тейлора, твого друга. – я усміхнувся. – Але найбільше, мушу зізнатися… Я велика, і дуже велика «Квіноманка». «Queen» і особливо Фредді Меркюрі – це просто «One love»! – говорила вона із захопленням. 

- А я теж, до речі, люблю «Queen”.

- Справді? – здивовано глянула Мар’яна на мене.

- Так. Можливо, я не такий фанат, як ти, але все ж.