Глава 8

- Стас, ти приїхав? Твоє повернення  таке неочікуване. - вимовляю відчуваючи змішані емоції, від радості до повного розгублення.  

Я вважала, що у мене буде час для роздумів, що робити далі, але здається чоловік відчув різку зміну мого відношення до нього і йому це зовсім не подобається. 

Та в саме цю мить він лише посміхається і міцніше обіймає мене, що дарує мені затишок та теплі відчуття розтікаються по всьому тілу.  

Все таки я сумувала за ним і сперечатися навіть з цим не буду. Та враження від його теплого обійму перемішуються з моєю певною невизначеністю в емоціях. І головне я зовсім не знаю, що робити далі?

- Я сумував за тобою і Ярославом та вирішив не гаяти час і повернутися до вас. - вимовляє до мене та не відводить очей. Він помічає мою реакцію на його приїзд. 

- Як щодо того, щоб ми разом пішли на кухню і я тобі щось смачненьке приготувала? Ти мабуть голодний з дороги. - пропоную, щоб трішки розбавити напружену атмосферу.

Направляюсь на кухню та починаю готувати смачну вечерю для чоловіка, зібравши всі необхідні інгредієнти швидко готую пасту з морепродуктами та після приготування ставлю тарілку на стіл. Сідаю навпроти чоловіка та не вимовляю ні слова, мені важко почати нашу розмову, з чого потрібно розпочати, можливо, взагалі не варто поки що поспішати з рішенням.

- Скажи мені всю правду. Чому ти приїхав? - впевнена він вирішив зробити це не просто так.

- Я вже казав тобі, що сумував. - натомість відповідає. - Ти не рада мене бачити? 

- Та ні, як ти міг подумати про таке? Звичайно, що я дуже рада бачити тебе. Просто все це так неочікувано та дивно, ти ж нічого не казав мені про це раніше і питання бізнесу тебе дуже хвилювали. І тут все так різко сталося, що я не можу зрозуміти. Що буде далі з твоїм бізнесом?

- За це можеш не хвилюватися. Я все вирішу. Надзвичайно смачно. - дивлюсь на майже пусту тарілку та вдоволено посміхаюсь. 

Чоловіча рука повільно наближається до моєї долоні та ніжно стискає наші пальці разом. Мене охоплюють дивні відчуття, я не можу розповісти йому всю правду. Не зараз. На душі все ниє від того, як після всього того, що він зробив для мене, я змогла так вчинити з ним. 

Якщо він дізнається про мій поцілунок з Кирилом, то він розчарується в мені. Закушую губи від власних думок, я вчинила неправильно. Та саме в ту мить це здавалося для мене самим правильним рішенням. 

- Ти спілкуєшся з Христиною? - питаю в чоловіка, на що він починає хмуритися.  

- Так, нещодавно помирилися. А у тебе як відбувається спілкування з Кирилом? - дивуюсь від почутого. Невже він так легко пробачив це все власній сестрі? Нічого не зміниться, вона і надалі буде продовжувати створювати проблеми іншим. І він це чудово розуміє. Так чому тоді так вчиняє?  

- Все більш менш проходить добре, він бачиться з сином та... - на мить зупиняюсь. - І ми налагодили наші стосунки заради Ярослава. 

- Лише через сина? - одразу запитує, від чого я починаю нервувати. Сказати правду я поки що не можу, тепер одна брехня створює ще більше проблем. - Єво, я хочу, щоб ти знала, що мені зовсім не подобаються твої зустрічі з ним. Я розумію тебе, у Вас є спільна дитина, але не обов'язково постійно знаходитися з ним разом. 

- Я поки що не можу залишити його разом з Ярославом самого. Гадала, ти це зрозумієш. - розмикаю наші руки та невдоволено дивлюсь на нього. - Мені також не подобається, що ти спілкуєшся з Христиною, але я тобі нічого не кажу ж, бо ти сам вирішуєш, варто це робити, чи ні. 

- Єво, вона моя сестра, звичайно я буду спілкуватися з нею, а він твій колишній і я хвилююсь, що ти повернешся до нього. Пробач...- підходить та ніжно доторкається до плечей. - В мене є хвилювання, що ти обереш його, а не мене і захочеш повернути те, що було раніше. Тому я не хочу, щоб ви спілкувалися, бо ти дуже важлива для мене. 

- Я не довіряю їй. - нічого не відповідаю на його слова та переводжу тему розмову. 

- Вона обіцяла мені, що не буде більше чіплятися до тебе. 

- І ти віриш її словам? - з цікавістю дивлюсь на нього. Невже дійсно вірить? Бо я зовсім не довіряю їй, вона сильно злиться на мене та просто так від мене не відчепиться.

- Можливо, зараз вона злиться через їхній процес розлучення, але вона заспокоїться та все зрозуміє. Не думай про це. - заспокоює мене.

- В мене дві думки стосовно цього: ти наївний або занадто сильно довіряєш їй. Тим паче після всіх її вчинків, навіть по відношенню до тебе. 

- Гаразд, давай не будемо сваритися через це, кожен залишиться при своїй думці. Я так сумував за тобою. - міцно обіймає та цілує в щічку.

- Мені варто тобі дещо сказати, це дуже важливо. Я не хотіла казати тобі, але ти маєш знати про це. - на мить відстороняюсь від Стаса.

- Про що ти? - занепокоєно запитує у мене. 

- Я вирішила зробити це, бо якщо не зараз, то ніколи не зможу цього зробити.  

- Що ти маєш на увазі? Єво, не тягни і кажи про що ти хотіла розповісти. 

- Я вирішила дослухатися до тебе та спробую знову відкрити свою власну кав'ярну. Потрібно хоча б спробувати це зробити. 

- Так, я вже давно тобі казав про це. - підтримує мене чоловік.