Глава 6

Єва

- Я проти цього і ти розумієш причину мого невдоволення. - вкладаю сина в дитяче ліжко та повертаюсь до Кирила обличчям - Я дозволю лише в тому випадку, якщо вона захоче приїхати сюди і побачитися з онуком під моїм наглядом. По інакшому ніяк. 

- Наш син буде зі мною, ти досі не можеш довіряти його мені. Тим паче вона його бабуся і нічого поганого не зробить. Я буду поруч з ним. - намагається заспокоїти мене чоловік.

- Ні. Після її слів не хочу залишати Ярослава з нею, вона нещодавно запевняла про те, що він не твій син. І що ж змінилося за цей час? Не думаю, що вона змінила думку та прийняла свого онука, твоя мама ненавидить мене і це моє остаточне рішення. Я ледве змогла довіряти тобі, але їй не зможу. - грізно кажу йому. Невже він сам не помітив відношення його матері до власного онука?

- Добре. Якщо вона захоче, то приїде до вас. Не нервуйся, я можу тебе зрозуміти. - помічає мій стан та намагається заспокоїти, крокує до мене та кладе долоні мені на плечі та починає погладжувати, в цей час не відводить очей від мене. 

За весь час нашого перемир'я з Кирилом постійно відчувала його спроби відновити наші стосунки. Кожної миті намагається, то доторкнутися або заспокоїти, допомогти в будь-якій ситуації. І від цього відчуваю себе жахливо, бо дозволяю йому занадто багато.

Від нашого спілкування з Кирилом погіршилися стосунки з Стасом, йому зовсім не подобається вся ця ситуація. Хоча він нічого мені не каже, але я відчуваю його невдоволення та злість на Кирила. І я можу його зрозуміти та і він має подумати про мій вибір.

- Не потрібно. - легким рухом скидаю його руки з плечей. - Я не хочу починати з тобою знову цю тему, між нами більше нічого не може бути. Ця образа досі живе в мені та не відпускає. А ми могли б зараз бути справжньою сім'єю, про яку так мріяли, але нічого не вийшло. Не змогли зберегти наше кохання.

- Ми можемо почати все з чистого аркуша. У нас ще є можливість створити сім'ю разом, я хочу цього і відчуваю твоє бажання. Та образа на мене занадто сильна і ти вагаєшся, але хіба людям не можна давати другий шанс? Якщо я тебе підведу ще раз, то будеш точно знати, що ти більше не пробачиш мені, але все може вийти зовсім інакше. - наближається ближче до мене та охоплює мої губи, на мить гублюсь та не роблю і кроку, чоловік стискає талію та ніжно цілує мої губи.

Моє серце шалено відстукує, все це зовсім неправильно та нічого не можу зробити. Я тягнусь до нього та відповідаю на поцілунок. Відразу розумію, що буду шкодувати про це, але прямо зараз це необхідно мені.

Мені буде соромно дивитися в очі Стасу після цього та в цю мить я про це зовсім не думаю. Поцілунок захоплює та чоловік цілує більш наполегливо, саме тоді я відстороняюсь від нього і одразу приходжу в себе, розуміючи, яку помилку тільки що зробила. І в цьому винна саме я, бо дозволила цьому статися і хотіла не менше Кирила.

- Давай забудемо про це. - опускаю голову вниз та швидко відходжу від нього. - Я не знаю, що зі мною сталося, але це помилка. - закриваю долонями своє обличчя. 

- Ходімо, зараз розбудимо нашого сина. - наближається до мене та бере за руку, ніжно охоплює мою долоню та йде в бік виходу з дитячої кімнати. 

Обережно зачиняє двері та підходить до дивану, поглядом показує мені присісти, вирішую не сперечатися та сідаю на диван. Він опускається на одне коліно та заглядає в мої очі, не кажи ні слова. В цю саму мить по моїх щоках починають котитися сльози, ком в горлі не дає сказати. В голові лише думка про мій вчинок, саме ним я зіпсувала все. А якщо Стас про це дізнається? Ні, я не хочу робити йому боляче, а саме цей вчинок розчарує його в мені. Та я сама в собі розчарована.

- Не звинувачуй себе. Я ні слова не скажу Стасу про наш поцілунок. - піднімає моє підборіддя та впевнено каже мені, не відводячи погляду ні на мить від моїх очей наповнених слізьми. - Ти, чуєш мене? - ближче підсувається до мене. - Єво, ти ні в чому не винна, я прошу тебе, не плачь. Все добре, якщо ти вважаєш це помилкою, то гаразд, але я зовсім іншої думки. Я сприймаю це, як твій перший крок мені назустріч. Та тиснути на тебе я не хочу, якщо ти просиш забути, то я так і зроблю, але для себе не зможу забути.

- Добре, я погано вчинила по відношенню до Стаса, кращим рішенням буде сказати йому і нічого не приховувати. Він хороша людина і не заслуговує на брехню від людини, яку він любить. - на цих словах обличчя Кирила морщиться від невдоволення. - Я все розповім йому, бо саме тут лише моя вина.

- Не варто. - піднімається з колін та сідає поруч біля мене на дивані. - Тобі буде складно і насправді ти не хочеш цього робити, тому краще рішення, нічого не казати Стасу. Про поцілунок знаємо лише ми, ти нічого не скажеш і якщо тобі буде так простіше, то я також нічого не скажу. Зроблю так, як буде краще тобі.

- Ти куди? - запитую у Кирила, коли він піднімається з дивану та одягає піджак.

- Сьогодні у мене запланована зустріч. Мені вже час йти. Ти не проти сходити завтра на сніданок разом? Лише ми і наш син.

- Я не проти. - чоловік обіцяє завтра зранку заїхати за нами та виходить з квартири.

Мене цікавить, яка зустріч у нього запланована. З ким саме? І чому мене так сильно це хвилює?