Глава 4

Єва

Прокидаюсь від чергового дзвінка телефону, піднімаюсь з ліжка та натискаю на екран смартфону, миттєво відходжу від сну помічаючи більше десяти пропущених від Кирила. 

Я зовсім забула про його приїзд сьогодні та вночі майже не виспалась, синочок весь час плакав та був на ручках майже всю ніч.

Одягаю легкий халат та відчиняю двері квартири, чоловік уважно сканує мене поглядом, заходить до квартири та пильно слідкує за моїми діями. 

Зачиняю двері та протираю заспані очі, безсонна ніч дала про себе знати. 

- Привіт, довго чекав? - першою кажу до нього, бо чоловік мовчить та лише розглядає мене. 

- Приблизно годину десь, не думав, що ви так довго спите. Та нічого, головне, що взагалі впустила мене до квартири. - посміхається куточками губ, на хвилинку застигаю на місці від його посмішки, але швидко приходжу в себе. 

- Пробач, вчора Ярослав вередував, майже цілу ніч не спала, лише під ранок заснула, тому не чула твоїх дзвінків. Ти будеш чай або каву? 

- Не відмовлюсь від кави, а ще ось привіз сніданок для нас, сподіваюсь тут те, що тобі можна їсти. Я радився з мамою, але ти переглянь, а ще купив нашому синові музичний мобіль для дитячого ліжка. Вчора не запитав у тебе, що вам потрібно купити, тому брав на свій розсуд, сподіваюсь не прогадав. - простягає до мене два великих пакета з їжею, зазираю в них та дивуюсь кількості їжі. 

- Це тільки сніданок? Тут можна цілий тиждень харчуватися та і я могла сама приготувати. Не варто було заморочуватися, але всеодно дякую. - дістаю вміст з пакетів, щоб нагріти наш сніданок. - То ти радився у мами? Мені здавалося, що саме для мене вона б нічого не радила, чесно кажучи я знала про її відношення до наших з тобою стосунків раніше, я їй зовсім не подобалась. 

- Не будемо говорити про це. А Ярослав коли прокинеться? - робить ковток кави з чашки та швидким рухом накриває мою долоню своєю рукою, коли я сідаю навпроти нього. 

- Думаю, що сьогодні трішки пізніше, ніж зазвичай. - забираю руку та п'ю не міцний чай. 

- А де зараз Стас? Після одруження ти переїхала до нього, але нещодавно знову повернулась до квартири. То ви, сподіваюсь, розлучаєтесь? 

- Я вже казала тобі, що розлучатися не збираюсь. - натомість відповідаю йому, жоден мускул на його обличчі не здригнувся, він не знає про від'їзд Стаса. Цікаво, тобто Кирило прийшов би сюди, навіть якщо тут зараз був мій законний чоловік?

- Якщо ти думаєш, що я не знаю про його від'їзд закордон, то ти помиляєшся. Невже ти хочеш бути з тим, хто вибрав свій бізнес і залишив тебе саму з дитиною? Він обманював тебе весь час, бо знав про все та мовчав. А все тому, що закохався в тебе і скористався ситуацією.

- Гадаєш, ти кращий? Можливо, тобі нагадати, хто насправді залишив мене з дитиною? Чи це не ти обманював мене та мовчав про причину своєї незрозумілої для мене поведінки? Тобі краще припинити говорити мені про це. 

- Так, пробач...Я просто сильно ревную тебе і хочу знову бути з тобою. Не можу зрозуміти чому ти так категорична стосовно розлучення, я впевнений, що ти не відчуваєш до нього сильних почуттів. Причина в зовсім іншому. 

- Тебе це не стосується, я не хочу обговорювати з тобою своє особисте життя, ми домовлялися про адекватне спілкування заради сина. Не забувай про нашу домовленість.

- Гаразд, більше не будемо про нього. Ти можеш хоча б відповісти на інше запитання. - з цікавістю дивлюсь на нього та киваю. - Ти маєш ще до мене почуття?

Поставлене ним запитання змушує мене замислитися, бо відповіді на нього сама не знаю. Те, що я відчуваю до Кирила не легко пояснити, чи описати. Я заплуталась у власних почуттях, з одного боку не хочу залишати Стаса, він допомагає мені та піклується про мене навіть на відстані і я хочу бути вдячною йому, а з іншого боку Кирило не виходить з моєї голови, постійно думаю про те, що буде далі між нами і згадую те, що було. 

При наших зустрічах незрозумілі відчуття виникають і дати цьому логічне пояснення не можу. Можливо, все це ознаки мого незабутого кохання до Кирила та не думаю, що все саме так. Цьому має бути інше пояснення.

- Ось наш сніданок. - ігнорую його запитання та ставлю перед ним порцію сирників, пам'ятаю про те, як він їх обожнює. - Твої улюблені сирники.

- Дякую, але ти так і не відповіла на моє запитання. Нічого, я буду чекати стільки скільки потрібно. - дивиться на сирники та починає смакувати їх.

Решту сніданку не розмовляємо та насолоджуємося їжею, інколи відчуваю погляди чоловіка на собі та сама дозволяю собі розглядати чоловіка.

- Ти знаєш через кого у нього з'явились проблеми у бізнесі? - цікаво, чи знає він про витівки його дружини або вже колишньої.

- Так. І те, що вона причетна до пожежі нашої кав'ярні, зовсім випадково дізнався. Як виявилося, вона постійно стежила за мною і тобою також.

- Моя сестра одного разу побачила її, коли вона слідкувала за тобою. Христина так просто не відчепиться і я боюсь за сина. Вона непередбачувана та її дії інколи мене лякають.

- Я обіцяю тобі, що все буде добре. Тепер я буду завжди поруч з вами і ніхто вас не скривдить. Я не дозволю.

- Добре. Ходімо до нашого сина, гадаю він вже скоро буде прокидатися і потрібно робити ранкові процедури.