Глава 3

Єва

- Зачекай, - швидко йду до кімнати та беру на руки Ярославчика. Заколисую його на руках і цілую в щічки своє маленьке чудо, на руках малюк заспокоюється та знову засинає. - який ти у мене гарненький.

Проводжу долонею по м'якому волоссі та з ніжністю дивлюсь на зморщене обличчя сина. Помічаю в ньому риси обличчя його біологічного батька, згадую всі щасливі моменти проведені разом з Кирилом. Та все одразу забувається, згадуючи те, що було після цього, одне розчарування. 

Я ні краплі не шкодую, бо через наше кохання з Кирилом з'явився наш син, саме він допомагає мені проходити всі труднощі та боротися з проблемами.

- Наш син такий маленький, зовсім крихітний, я не дякував тобі за народження Ярослава, ти зробила мене дуже щасливим. Єво, дякую тобі за все, особливо за сьогоднішній день і нашу з тобою зустріч. Весь час хотів з тобою поговорити та не чекав, що ініціатором зустрічі будеш ти. Можна мені його потримати? - тихо каже та підходить з кожним кроком все ближче до нас.

- Так, тільки обережно. - вкладаю сина йому на руки, помічаю блиск в очах Кирила, він обережно заколисує Ярослава, наш син це найцінніше, що у нас є, гадаю він теж так думає.

Декілька хвилин спостерігаю за ними, чоловік кладе малюка в дитяче ліжечко, підправляє ковдру та не відходячи від ліжка дивиться на нього.

- Дуже схожий на мене. - промовляє до мене, на душі все перевертається, я вперше бачу його таким.

- Ходімо, нам потрібно поговорити. - відвертаюсь від нього та першою виходжу з дитячої кімнати. 

Інколи мені здається, що я зовсім не знаю справжнього Кирила, нещодавно він обманював мене, а зараз бачу того самого Кирила, якого колись покохала. Приємне тепло розповсюджується по тілу, я все ще пам'ятаю наші щасливі спільні спогади, він досі викликає у мене гамму почуттів. Розумію, що це все неправильно.

- Про що ти хотіла поговорити? - відчуваю голос в спину і повертаюсь до нього.

- Я про все знаю. Твоя сестра мені все розповіла, не розумію чому ти мовчав про це і брехав мені. І все це не важливо насправді, - намагаюсь тримати себе в руках і не показувати свої справжні почуття, мене це турбує і дуже сильно, але показувати йому цього не хочу, - нам потрібно вирішити зовсім інше. Якщо ти хочеш бачитися з сином, то я не буду проти.

- Я вже казав тобі, що не хочу вплутувати тебе в ці справи. Це все не важливо. Те, що було раніше, нехай залишиться в минулому.

- Чому ти тоді не сказав мені про це? - гнівно дивлюсь на чоловіка, якого колись шалено кохала.

- Я не хотів вплутувати тебе в цю історію, обтяжувати своїми проблемами. І я знайшов вихід та потім все пішло не за планом, а зараз вже немає сенсу щось казати. Єдине, хочу повернути вас. - охоплює ніжно долоню та підходить ближче.

- Я дозволю бачитися тобі з сином, лише у моїй присутності та між нами вже нічого повертати. Ти міг розповісти мені все раніше і ми б впоралися з цим разом, але ти цього не зробив. І вирішив все по-своєму. 

- Мені здається ти помиляєшся, ти досі відчуваєш щось до мене, навіть якщо це ненависть, то нічого, головне, що це не байдужість. Я зроблю все, щоб повернути вас. - притискає ближче до себе, намагаюсь вивільнитися з під його обіймів.

- Між нами більше нічого не може бути. Відпусти мене. - заспокоююсь та тихо кажу до нього, відчуваю, як він послабляє обійми та я легко можу відсторонитися від нього. - Не повторюй такого більше.

- Ти досі не розлучилась з Стасом? Між вами нічого немає, не розумію, для чого тобі бути з ним, лише позлити мене, то у тебе це вийшло. Я знаю, що ти також хочеш бути зі мною.

- Я не розведусь з ним. - дивлюсь прямо в очі, що після сказаних мною слів розширились та наповнились злістью. - І буду з ним.

- Я знаю, що ти не кохаєш його. Для чого ти зараз мені брешеш?

- Звідки ти знаєш? - мої слова йому не подобаються, одразу це помічаю та продовжую. - Нас з тобою пов'язує лише син, більше нічого.

- Побачимо, тепер я не відступлю і буду боротися, поки ти не пробачиш мене. Ти будеш зі мною, бо досі кохаєш мене, по правді завжди відчувала. І я теж весь час кохаю лише тебе, одруження з Христиною було помилкою. Це все сталося так несподівано, що я вхопився за найлегший варіант, щоб допомогти своїй сестрі. Я зробив це, але відчував себе справжнім покидьком, бо зрадив тебе. Хочу виправити всі свої помилки та змінити твоє відношення до мене.

- Я не можу більше тобі вірити. Давай зупинимося на тому, що будемо намагатися нормально спілкуватися заради нашого сина. Про щось більше між нами і бути не може, я одружена жінка та розлучатися не збираюсь.

- Це ми ще побачимо. - прямо каже мені та підходить занадто близько. - Мені вже потрібно йти, але завтра зранку я приїду до вас. 

- Що? Я не думала, що ти ось так одразу почнеш приїзжати до нас. У тебе ж зараз багато інших справ, наприклад, розлучення з Христиною. Гадаю це займає багато твого часу.

- Ось бачиш, тобі не всеодно. Чекай на мене завтра. - нахиляється до мого обличчя та швидко цілує в щічку. Не встигаю відреагувати, як він вже виходить з квартири.

Мені здавалося, що між нами більше нічого і бути не може, але здається у Кирила на це зовсім інші плани.