Глава 2

Єва 

- Ні, можеш не хвилюватися, у нас все чудово. Ти краще розкажи мені, як у тебе справи? - вмикаю телефон на голосовий зв'язок, в той самий час замішую тісто на бісквіт. 

- Виникли певні проблеми, можливо, поїздка затягнеться на рік або більше. - відчуваю його розчарування в голосі і сама засмучуюсь. 

Він хотів створити зі мною сім'ю та я була готова спробувати подарувати йому відчуття сімейного щастя. Але ця поїздка зіпсувала всі його плани. Мабуть, він очікував та сподівався, що я поїду разом з ним, але щось зупинило мене. Він намагався не показувати та я відчувала його розчарування. Попри своє бажання він не тиснув на мене та не переконував змінити вже ухвалене мною рішення і саме за це я була йому дуже вдячна. 

- Ти ж зможеш приїхати до нас, - переконую його. - будь якої миті, ми будемо чекати тебе. Знай, що у тебе є ми. 

Я безмежно вдячна йому за те, що він завжди робив для мене, був підтримкою та опорою, коли мені було складно. Проходив зі мною всі труднощі та навіть пішов проти своєї власної сестри, лише б допомогти мені та бути зі мною. І я хочу віддячити йому за все те хороше, що він робив для мене. Особливо, дізнавшись про його стосунки зі своєю сім'єю та причини їхнього непорозуміння я хочу подарувати йому те, що він не відчував раніше.

- Єво, я кохаю тебе. - сказані слова змушують мене зупинитися та на мить замовкнути. Розумію, що потрібно щось сказати у відповідь та не можу підібрати жодного слова. Беззаперечно, я маю до нього почуття та це щось зовсім інше від того, що відчуває саме він.

- Я... - запинаюсь та не кажу ні слова.

- Не кажи нічого, я буду чекати тієї миті, коли ти зможеш сказати це мені щиро, від чистого серця та без брехні. Не потрібно казати цього тоді, коли ти не відчуваєш того самого до мене. Та запам'ятай, поки що не відчуваєш. - впевнено каже до мене. - Ти подумала стосовно моєї пропозиції? - миттєво змінює тему нашої розмови, від чого стає трішки легше.

- Так, вирішила повірити у свої сили, - кидаю погляд на приготовлене тісто у своїх руках. - вже почала працювати над цим, готую торт на замовлення, а далі побачимо. Чи зможу я дійсно відкрити свою кондитерську? 

- У тебе все вийде. Я вірю в тебе. Скажи мені, як там Ярослав? Можливо, тобі потрібна допомога? Я знайду няню, щоб ти мала час для себе та могла відпочити. 

- Ні. Я цілком впораюсь сама, а якщо потрібна буде допомога, то мої батьки зовсім не проти посидіти з синочком. З ним все добре, ми тільки що поїли та тепер у нас обідній сон. Я хотіла запитати дещо у тебе, це важливо знати мені. Пам'ятаєш, ти казав мені, що Кирило одружився на твоїй сестрі лише через гроші? Ти знав для чого вони були йому потрібні? 

- Знав. - закушую нижню губу від хвилювання, я все-таки сподівалась, що він зараз скаже зовсім інше. Чому ж він тоді так завуальовано розповів мені істинну причину одруження Кирила з Христиною? Бо я подумала на зовсім інше, вважала Кирило хоче збагатитися заради власної вигоди. Вірила саме в це.

- Чому тоді нічого не сказав мені? Ці гроші були потрібні йому для лікування сестри, ти міг повідомити мені. Я вважала батька своєї дитини жахливою людиною.

- Єво, послухай мене, ти права в тому, що він допомагав своїй сестрі, але Кирило пішов найлегшим шляхом. У нього була можливість вчинити інакше, знайти спосіб вирішити питання грошей і бути з тобою незалежно від ситуації. Він не захотів боротися і виправдовувати його зовсім не хочу.

- Ти правий, але я хочу дозволити йому бачитися з сином, бо Ярославу потрібен батько. Не хочу приховувати це від тебе, ти маєш знати про моє рішення. І сподіваюсь, ти зрозумієш мене. - кажу прямо Стасу, не хочу приховувати від нього, він дізнається в будь-якому випадку.

- Якщо ти хочеш знати мою думку, то я проти, він зробив тоді свій вибір.

- Стас, я вже все вирішила. Просто хочу сказати тобі про це, моє рішення не змінити. Не хочу брехати тобі.

- Гаразд, зателефоную тобі пізніше.

Після розмови залишився неприємний осад, він зовсім не хоче моєї зустрічі з Кирилом, отже не довіряє. І це мені зовсім не подобається, Стас не вірить мені та допускає можливість мого повернення до Кирила. У нас не вийде створити сім'ю без довіри та розуміння, його від'їзд в іншу країну значно впливає на стосунки між нами.

Після години роботи над тортом чую дзвінок домофону, що сповіщає про його рішення все-таки погодитися на мої умови, лише щоб бачити свого сина. Підходжу до дверей та відчиняю їх, одразу помічаю його погляд на собі та біль в очах. Ми кохали одне одного занадто сильно і не хотіли робити боляче. Та власні дії призвели до нашої сварки.

- Привіт, рада тебе бачити. - тихо кажу до нього.

- Привіт, я теж дуже радий. Чесно скажу тобі, що не очікував дзвінка від тебе. Та я щасливий від цього.

- Проходь, синочок ще спить, але нам потрібно поговорити з тобою про все. - зачиняю двері та ми проходимо до вітальні. - Я не буду проти твоєї участі в житті нашого сина з урахуванням певних умов.

- Єво, що це за умови?

- Ти більше ніколи не підведеш нашого сина. - кажу до нього не відводячи погляд, в цю саму мить з сусідньої кімнати чується дитячий плач.