Повернуті на Таро

«Я тебе люблю»

КЛІЄНТ

Я одружена, у мене є син та чоловік Олексій, або просто Льоха чи Л. 
 

З чоловіком усе давно пішло шкереберть. Слова ставали колючками, погляди - порожніми, а спроби врятувати щось більше нагадували спробу відкачати
море долонями. Я втрачала себе в старому, холодному звʼязку і знаходила частинки нової себе в розмовах, у теплих повідомленнях від людей, які мене бачили. Не так, як виглядаю - а як я є.

 

Так зʼявився Вікін Влад — трохи світла, трохи хаосу. Ми іноді переписувались про Віку і Тьому. Тьома ставав все ближче. 
 

З ним було інакше. Глибше. Серйозніше, хоча ми ще навіть не говорили про стосунки. Його фразу тоді памʼятаю донині: *«Я завжди добиваюсь того, чого хочу. І ти теж будеш моя».*


Я люблю таких чоловіків — нічого не вдієш. Тих, що не бояться ні бажань, ні дій. Дещо маніпулятивних, з твердим поглядом, які не «просять», а «забирають». Такі лякають, але ще більше — притягують.


Нагадала про себе і Ксюха - оголосила, що вона вагітна. Але від кого - хрін його знає, бо вона трохи любила чоловіків як вже відомо з попередніх історій. Жовтень був насичений.


Тоді був і перший штурм.
Я не спала. Взагалі. Не було жодного спокійного вдиху.
Я жила тільки заради однієї фрази, яку чекала щоночі, як молитву:
*«Я живий».*

Він писав. Шукав звʼязок серед вибухів, руїн, ночі. СМС приходили з перебоями, тому він додавав час відправлення, щоб я знала, коли він ще був... ...там, по той бік тиші.
 

Вони були в оточенні. Не могли вийти. Я рятувалася роботою. Вʼязала до пізньої ночі — не тому що треба, а щоб не зійти з розуму. Бо знала: ближче до темряви він напише.


Мені казали, що це все схоже на якусь романтичну воєнну драму. Для мене це не було романтикою. Це було повітрям.


Він заспокоював мене, будучи сам між життям і смертю.
І коли вони вийшли, він був поранений.
Але живий.
І я зрозуміла: якщо не зараз — то коли?


Я сказала:
*«Я тебе люблю»*


Він мовчав. Просто сидів онлайн.
Серце билося так, що я майже чула його у вухах. 
А потім - прийшло повідомлення:
*«Я ледь не зомлів від щастя. Я ніколи навіть не сподівався на взаємність».*


З того моменту я дала собі обіцянку:
Говорити.
Одразу.
Все, що відчуваю. 

Щоб встигнути.


Бо любов - це не тиша.
Це голос. І дотик. І фраза «я живий».
Яка рятує тебе кожного разу.


Перед цим він зробив мені пропозицію. Першу. З каблучкою, все як треба, просто через смс. Памʼятаю як Юра тоді сварився на мене, що тіпа я дурна ніц не розумію, а Тьома реально хоче одружитися на мені.


Але тоді я ще і правда не сприйняла це настільки серйозно. Чого? Бо мене ніколи ніхто не любив просто бо я є. Просто за те, що я зранку прокинулась. 

Хотілось би десь на цьому і закінчити все хепіендом, бо далі було таке, до чого життя нас всіх не готувало.  
Вже бачу як всіх, хто це читає, качає від того, шо кожну історію один і той же герой сприйматиметься як хороший, а потім різко як найгірший у світі

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше