Виявилося, що я пам'ятаю все    

Лі не бажає, щоб хтось ще знав про справжню причину розлучення. І тепер я небажаний свідок. Якби це було кіно, мене б уже прибрали. Бо свідки ганьби нікому не потрібні. 

Але це не кіно. Назавтра вона зрозуміє, що до тих, хто знає, як її зрадив той, кого вона все життя кохала, додався я - той, хто колись погано висловився про її зовнішність.

І від того їй стане ще важче.

А щоб Лі не згадала, як вибовкала мені свою страшну таємницю, треба що? 

Щоб вона і справді забула про свою відвертість.

Ну мені тоді здалося, що це вихід. 

Чого тільки не здасться на нетверезу голову.

- Ясно. З ким не буває. Було й загуло. То  не через тебе сталося. Ти красива і бажана, он подивись у дзеркало - сказав я, до речі на цей раз - чисту правду. І показав їй телефон. 

Сфоткав Ліку, щоб побачила, яка вона красива. Дівчина з розкуйовдженим волоссям і в блузі без ґудзиків придивилась до знімка і згодилась.

- Так і є. Я красива. А та курка ні. І все одно, ти тільки уяви, він проміняв. Що зі мною не так, Максе? Ти теж не танцював зі мною перший танець. Я все пам’ятаю. - вона насварилася на мене пальцем, і діамант з її обручки сяяв зіркою на маленькій руці. - Я якась неправильна? 

- Ти  все переплутала. - гаряче заперечив я й обійняв її, щоб не замерзла. -  То не через тебе, повір. Знаю, що кажу. То у нього проблеми, Лі. Не у тебе. У твого колишнього криза середнього віку чи щось таке. Це науковий факт.

- Факт? - жваво перепитала Ліка. ти мене не дуриш?

- Нащо мені тебе дурити, дурненька ти моя. З віком у чоловіків потенція все гіршає. Тож ті передпенсійні й спішать. Для них усі оті подвиги з ким попало, то ніби останній шанс. Бо раптом завтра уже не вийде. Забий. Ну його, ти собі краще знайдеш ще сто разів. В сто разів краще. - натхненно цитував я  статті з Гугла. - Дивись, Лі, тут ще трохи є.Будеш?                

Вона недовірливо кивнула, і я налив їй ще.    

Вона випила, наче воду, потім зав’язала порвану блузу вузлом під грудьми, і мене повело від цього видовища. А Ліка підморгнула мені бешкетно, встала з дивану й пішла до сейфа такою рівною ходою, ніби й справді пила яблучний сік.

Моя начальниця нащось відкрила сейф, пошаруділа там і повернулася до мене ще з однією пляшкою.

- Відкрий. Я не вмію! - наказала вона, майже падаючи на диван.

Я притримав начальство, посадив рівно і прискіпливо оглянув.

Ну краса ж, як вона є! Її зав’язана бантом блуза відкривала багато привабливого. Вона ще й туфлі скинула. І тепер сиділа так, що її ноги були у найвигіднішому ракурсі.

- Чого витріщився, відкривай. - нагадала вона, і я помітив, що тримаю в руці пляшку.

Так у неї тут віскі? 

- Це для відвідувачів? Шикардос.

- Ні, це залишилось, коли я його вигнала. Треба це випити, щоб він знав. От! - переконливо заявила моя начальниця. 

Хто я такий, щоб відмовляти? 

- Я знаю один чоловічий коктейль, Лі. Але він не для дівчат. Тобі не можна. - провокативно прошепотів я.

- Мені все можна. Я тут бос! - обурилася вона.

- Коктейль Хоробрий Джек, Лі, не п’ють перед роботою. Атвічаю! От, у мене тут все записане. - показав їй телефон. -  Міцна штука. Бика звалить. Нам треба кальвадос, віскі, джин і пара крапель лимонного соку.

- О, сік! - зраділа Лі. Лимон корисний. Там вітаміни. - відкрила вона мені ще один секрет. Тільки у нас льоду нема, Макс. Уявляєш?

- Він п’ється без льоду - перебив я начальницю. - Чисто по-чоловічому і в міру швидко. Тобто залпом. От тільки джину у нас нема. І взагалі …

- Яке ще взагалі, Максику? Ану давай, змішуй. Чоловічий, пхе…

- Не треба тобі більше, Лі - твердо сказав я. Знаючи, що тепер вона точно вип’є бридку суміш.    

І вона справді випила ще, багатослівно і плутано розказуючи мені, як повернулась з наради від батька. Той цю нараду через  щось закінчив занадто швидко. А Лі зраділа, що пів дня тепер вільні. І можна кудись сходити з коханим.

Вона допила все, що залишалося, одним ковтком, наче противні ліки. 

І монотонно повторювала, як зайшла без стуку до чоловіка. 

І що там побачила. 

І як він розсердився. 

І як сказав, що вона сама винна. 

І нехай тільки спробує розлучитись, всі дізнаються, що вона купила собі чоловіка, бо нікому така не треба. 

І що чоловік зраджував її з першого дня і до останнього.

Вона вже не плакала, а ніби диктувала секретареві наукову  доповідь, де не можна нічого пропустити.

І весь час перепитувала, чи я все розумію і пам’ятаю. 

Я кивав. 

Вона особливо підкреслила, що після таких погроз розлучення було оформлене моментально. І чоловік, який чогось не очікував нічого подібного, дуже здивувався, але одразу подав на розділ майна.

А не очікував, мабуть, тому, що прекрасно знав - вона з дитинства була у нього закохана.   

- І він вважав, що це назавжди. А може і справді це назавжди. - з викликом сказала Лі. - Тільки це йому не допоможе. Я такого все одно не потерплю. А він… бачиш, що надумав?

- Он воно як. Виходить у мене в школі жодного шансу не було - чомусь я сказав саме про це, коли обійняв її.

Нащо? Ну може, щоб втішити й підтримати, бо мої обійми дівчат завжди втішали. 

І тільки хотів щось співчутливе сказати, як вона схопила мене за плечі й почала цілувати. А коли зупинилася, щоб вдихнути трохи повітря, я почув, що декламую те, чого нікому раніше не говорив і не збирався. Як один казав дівчині в дурному сентиментальному кіно.

- Love you to the moon and back!

- Як це - до Місяця й назад? - не зрозуміла Лі.

- Це вдвічі більше, що тут неясного, Лі?

А потім ми уже ні про що не говорили.

Велика помилка, кажете?

Якби я не був п’яний, то подумав би про наслідки. Ну тобто я завжди стерігся, щоб мене на собі не одружили, не окрутили й все таке.