Інтерв'ю, вівсянка і каторга

Я приємно посміхнувся в надії, що камера ввімкнута. І заговорив спеціальним голосом, тембр якого у мене призначений для пікапу легковажних дівчат в клубі під ранок вихідного дня. Звісно для дівчат вихідного. А не для мене.

Запікапити дівчину, яка уже трохи втомилася, але сповнена рішучості не втратити ні години з неробочих днів,не важко. Головне додати трохи хрипу в голос і обіцянок у посмішку.

Відчувалося, що передачка цього пом'ятого типка - як раз для таких ципочок. 

- Можливо ваші слухачки не в курсі, як благотворно вони впливають на тих, хто в них закоханий. - додав я трохи сексуальності в голос. -   Звісно зараз всі мої думки з Коханою. Які ще клуби та все інше? Чи ви були колись закоханим і зарученим? - перейшов я у наступ.

- Еммм, ні  - машинально відповів пом’ятий життям хлющ.

- От будете, тоді зрозумієте. Моє життя віднині й навіки круто змінилося. Бо ми нарешті разом з моєю нареченою.

- Тоді може ви відкриєте нашим слухачкам, чи не ви стали причиною розпаду шлюбу вашої нареченої з талановитим аналітиком і…

Я ввічливо посміхнувся і мовби випадково наступив нишпорці на ногу. Той явно зрозумів тонкий натяк, але я дотиснув, як звик у спарингах. 

- Це надто особисте. Невже ваш часопис настільки провінційний і жовтий, щоб читачок могло цікавити щось подібне? Звісно я не відповідатиму на такі питання.

- А на питання про здоровий спосіб життя відповідатимете? - зайшов з козирів пом’ятий типок і знову нервово озирнувся. 

Боїться появи конкурентів?

- Ти питай, а я подивлюся - примирливо сказав я, бо батько завжди казав, що з пресою сваритися не варто.

- Велосипедні прогулянки й особистий контроль того, як харчується ваша наречена, це через те, що ви в щасливому очікувані? 

Так чи не те, що Спадкоємиця Самого Ковальчука при надії, спонукало вас  зробити пропозицію і чи ви впевне…

Як думаєте - дуже приємно чути власні помилкові судження від цього жалюгідного типа? 

Приємно бути на такого схожим?

Моя рука сама схопила плюгаву акулу за шкибарник, відірвала від землі й трохи струснула.

А рот мій при цьому приємно посміхався і знову-таки без моєї участі говорив.

- При всій повазі до преси, якою б жовтою вона не була, і до слухачок, як би їм не цікаво було дізнатися більше про красивого, але навіки пропалого для них мене, закон про особисті дані ніхто не скасовував. Тому ми не будемо його порушувати, чи не так?

Моя рука знову струснула поганого нишпорку, кволі руки якого були зайняті диктофоном, а пика почала приємно синіти.

- Мовчання - знак згоди. - привітно сказав я, бо диктофон ще явно писав. - Тоді передайте слухачкам мій полум'яний привіт. А про всі надії, зміни та все інше ми повідомимо громадськість і ваших слухачок офіційно, якщо або коли зміни стануться.

Нишпорка намагався щось сказати. Я вирішив вважати це хрипіння словами подяки за цікаве інтерв’ю.

- Ми з моєю безмежно коханою нареченою прийняли рішення взяти шлюб дуже обдумано.  І звісно вестимемо здоровий спосіб життя, бо несемо відповідальність перед нашою дитиною ще до її зачаття і все таке. Ясно вам і слухачкам? 

Хлющ щось просипів. Я вирішив, що це означало згоду і повне розуміння сказаного.

Тому моя права рука не дуже обережно поставила папараці  на красиву плитку, якою вимощена наша вулиця, а ліва поправила його бейсболку, яку він у марній спробі здатися стильним носив козирком назад. 

- І якщо ти тут ще раз з’явишся і будеш нишпорити, всяке може статися.  - чесно попередив це жалюгідне створіння.- Життя бентежне. - додав я наостанок, розвернув папараці спиною до себе й акуратно підштовхнув на вихід.

- А вам - додав я охороні, що нарешті дійшла до нас. - перше й останнє попередження.  Що робить сторонній на території? 

- Він сказав, що по ремонту оргтехніки і його викликали. - пробелькотів старший.

Мені було не до них. Видовище тарілки з вівсянкою,яку я нарешті з’їм, заслонило від мене все інше.

- Тепер ви його запам’ятали? І запам’ятали, що треба перепитувати тих, до кого нібито викликані всякі ремонтники?  

- Охоронці браво кивнули.

- От і молодці. Премія з вас знята. І якщо я взнаю, що ви взяли хабар від цього або іншого типочка, вилетите звідси з тако рекомендацією,що вас у виправну колонію на виправлення ніхто не візьме.

Ну що, бачили, яке я мажористе хамло?  А що поробиш?  Коли я голодний, краще мене не злити.   

І знаєте - практика рішає. Сьогодні вівсянка у мене не пригоріла. 

І все одно я мало не вдавився нею. Не тому, що вона противна. Є на світі речі набагато противніші.

А тому, що як тільки зібрався проковтнути противний слиз, вмовляючи себе, що це як устриці, тільки корисніше, пролунав виклик від…

Невже, здогадалися? Ха-Ха, так і є. Висвітився саме номер, підписаний як  моя каторга.

Відчуваю, що бути мені сьогодні голодним, а комусь доведеться вислухати все, що я думаю про порушення контракту.

 - Максиме Петровичу - вгвинтився в моє нещасне вухо писклявий голос мишки-реферушки. - Олександра Валеріївна викликає вас до себе. Терміново. 

- Шо... кха… я... кха... - підступна  вівсянка помстилася за те, що я її не люблю. Потрапила не в те горло і мало не обірвала моє молоде красиве життя.

Я довго кашляв, причому  навіть уже після того, як міг нормально дихати. Бо треба було гарно обдумати цю наглющу вказівку. 

Що це Лі знову вигадала? 

Їй романтики мало чи теж машину побили й тепер мені треба відвезти кохану наречену на ділову зустріч? Ми так не домовлялися. Та й батько правий - на ділові зустрічі треба приїжджати не на мотику.

На цьому етапі роздумів я нарешті здогадався, що дію неправильно. Нащо питати самого себе, коли можна спитати саму панну шефиню!

І тут я знову  підвис. Якщо вона незаміжня - вона ж панна? А якщо була в шлюбі - то пані?