Просто виконуй умови контракту

Цікаво, який у мене зараз вигляд і вираз обличчя?

Нікому не дозволю здогадатися, що     відчуваю приниження. Нехай думають, що я від щастя такий блідий і на нервах.

Можна скосити очі й побачити нас із Лікою в численних дзеркалах. Але то буде зашквар. 

Тут повно папараці та й просто охочих прославитися вірусним роликом і, ясне діло, нас знімають. Не вистачало ще, щоб виклали десь моє фото, і на ньому я був косоокий.

Тому я теж посміхаюсь. Навряд ввічливо. Бо ввічливість - зовсім не моя сильна сторона. Хоча за пів року я її, мабуть, так прокачаю, що зможу в батька працювати по зв’язках з громадськістю. 

Але посмішка у мене гарна - відкрита, що називається. І відкриває гарні зуби. Білі до речі й рівні. Голівудська типу. Тільки я не актор, хоча зараз як раз граю. Не стріляйте в музиканта, він грає, як вміє.

Лі тримає паузу. Явно для того, щоб якнайбільше народу, який  вийшов в антракті розім’яти ноги, побачило цю ганебну сцену. .

І не знаю, чого більше хочу - щоб та коробочка полетіла мені в пику чи щоб Лі мило посміхнулася, сказала так і дозволила начепити на палець обручку. І я був би на сьогодні вільний, а батько спокійний чи злий  в залежності від її відповіді.

Але Ліка не сказала ні так, ні ні. І взагалі нічого не сказала. Бо цього в загальному гаморі все одно б ніхто не почув. Просто простягла вперед руку,  і я витяг на загальний огляд обручку. 

На щастя батько здогадався зняти цінник. Нічо так. Нормальна. І добре, що вони узгодили розмір. Наділася вона на палець Лі легко, і при цьому не спала, коли моя наречена підняла руку й покрутила нею у спалахах камер зі смартфонів. Блищало гарно. На всі гроші. 

Хух. Здається все, автопілот своє завдання виконав.

Я тільки встав з колін, намагаючись зробити це недбало, немов то просто вечірня розтяжка, а не віддавання себе в рабство. Як тут підскочили якісь люди з тими самими смартфонами й заторохтіли навперейми поздоровлення й запитання.

Хто зна, може їх батько запросив, або й сама Лі найняла, щоб похизуватися перед подругами. Одразу давати тягла їм не можна. Треба якось делікатніше.

Цікаво, а хто її подруги. Точніше - перед ким вона хизується?

- Скажіть, Максиме, що сталося? Чому такі поспішні заручини, невже молода уже при надії? - запитала якась занодто цікава тітка противним голосом і збила мене з важливої думки.

- Тобто поспішний? - на автоматі відбив я подачу. - Ми знаємо одне одного з дитинства. Я ще в десятому у неї контрольні списував. А в одинадцятому тести.

Тітка скисає, і її відпихає віддалено мені знайоме гламурне кісо.

- Це так романтииично, Максеее. - Ти проніііс почуття через рокиии й нарешті домігся взаєєємності. - вгвинтився у вуха її писклявий голос.

- Ну можна і так сказати.- не став я заперечувати. Люблю, коли дівчата самі знаходять пояснення речам, які неможливо пояснити.

- Ох, скільки дівчат сьогодні плакатимуть в подушку і співатимуть в караоке сумних пісень. - несподівано нормальним голосом сказало кісо й змовницькі підморгнуло, сфотало нас з Лікою і блискавично випарувалося. Ага, вовчицю ноги годують. От і є чим заповнити дірку у верстці.

Патлатий тип з брудним волоссям не став штовхатися, а просто тицьнув мені під носа покоцаного смарта на палиці.

- Ходили чутки, що бізнес вашого батька зазнав відчутних втрат. Чи не хочете ви таким чином поліпшити своє фінансове становище, Максиме? Адже своїх капіталів у вас нема. - спитав він тоном моєї шкільної директриси, у якої одночасно стався ПМС і чоловік втік з вахтеркою. А їй треба ласкаво пожурити прогульника мене.

Я з висоти своїх метр дев’яносто вісім зневажливо зміряв поглядом його пом’яту у вирі життєвих незгод фігуру в несвіжому одязі. Ніби натякаючи на те, кому з нас не завадило б поліпшити фінансове становище. Але цей чмирь натяків явно не розумів, бо вимогливо тицяв телефоном мені в обличчя.

- Он чого той смарт такий покоцаний. - миттю здогадався я. - От зараз новий куплятимеш, як не заткнешся.

- Не маю зеленого поняття, чувак, що там у батька. Не розуміюся на бізнесі. І яке значення має фінансове становище, коли двоє кохають? - вкрадливо питаю чмиря. І дивлюся в очі патлатому папараці так красномовно, що він відводить свої, червоні й запухлі, і зникає в юрбі.

Ага. Я не тільки божисто красивий, у мене ще й хук лівою гарно поставлений. А, ви ж не в курсі. Я лівша.

Але реакція у мене сьогодні не на висоті. Все ж правильно радять не пити перед важливими подіями нічого кріпше томатного соку. Бо поки я проводжаю поглядом патлатого спеца по моїх фінансах, якийсь хлющ в стильному смокінгу вужем прослизає повз мне до Лі.  Й ви тільки гляньте -  намагається тицьнути свого Еппла їй під ніс. 

Рука у нього, мабуть, не товща, ніж у моєї новоспеченої нареченої. І від того, що моя долоня перетискає цю кволу лапку в стратегічно важливому місці, його смарт падає на підлогу. 

- Ой. - кажу я. - Вибачте. Так невдобно вийшло. - І чемно дивлюся в очі нахабі, наступаючи на його телефон. - В щось хотіли?

Той боїться відвести погляд, щоб не здатися слабаком, і тому не бачить, що його знаряддя шпигунства уже тютю.

- Я, власне, хотів спитати у щасливої нареченої, що вона думає з приводу свого попереднього… - тут дзвенить дзвінок з антракту.

- Я думаю, що нам пора повертатись. Було б неприпустимо пропустити арію героїні, а вона просто зараз. Всього найкращого. - світським тоном каже Лі й бере мене під руку.

Несподівано приємно закінчено цей ганебний епізод.

Від того, що не мене одного тільки-но силою змусили робити не те, що хочеться, на душі трохи легше.

І хоч від тої арії, яку в захваті слухає весь партер, лящить у вухах і зводить щелепи судомою, звичний оптимізм поступово повертається до мене.

Всього пів року. Навіть пів року мінус один день. Та чого вже там. Прорвемося.