Батько тиснув, я не піддавався. Улюблена сімейна гра. Ми обидва знали, хто виграє.
- Виходить ти мене продав, щоб не втратити свій бізнес? Та як ти міг, в тебе багато зайвих синів?
- Я б і продав, аби тебе хтось купив. Та кому треба пусте місце? Ти в мене не актив, а зобов’язання, сину. І я просто намагаюся дати тобі парашут на випадок аварії.
- Ти мене хочеш віддати дівці з ображеним самолюбством, щоб вона витерла об мене ноги, ще й витирала їх довго, прилюдно і скільки й коли захоче. Як ти можеш, батьку, що ти робиш?
- Тебе ніхто не змушував ображати дівчину, яка допомогла з чистим серцем і відкритою душею. Все, крапка. Я сказав, ти заручишся. Сьогодні ж. На прем’єрі, в холі опери, привселюдно і максимально красиво. Обручку зараз доставлять. Костюм готовий, стиліст прибуде за голину до події. Ще питання є?
- Я не піду. Хто завгодно, тільки не вона.
- Кандидатура не обговорюється. Хто завгодно не згодився допомогти, а вона згодилася. Бо вона розумна і добра. Могла б помститися і відмовити. Ти це заслужив. А вона…
- А вона вирішила розтягти задоволення. Я не одружусь з нею, і не сподівайся
- Я і не сподіваюсь, Максе. Ти - просто викапана мати. Красиве і тупе ніщо.
- Чого ж ти з нею одружився, а не з такою доброю і розумною, яку мені сватаєш?
У батька сіпається кутик рота. Більше ніщо не вказує на те, що він біситься, бо повинен умовляти невдалого сина, найбільшу помилку свого життя. Ну тобто найбільшу після матері.
А мене він має умовляти, бо не може просто наказати. Я йому не підлеглий і не раб, а єдиний родич і спадкоємець.
- Я не сватаю тебе, Максе, а уже висватав. І ти не уявляєш, чого це мені коштувало. Іди й готуйся. Не осоромся, це її перша умова. І вона не остання.
- Я з нею не оженюся. Запам’ятав?
Батько втомлено проводить рукою по обличчю. Зі мною важко, я знаю.
- У тебе жодного шансу одружитись з такою дівчиною. - тихо і зневажливо каже він. - Тобі треба красиво зробити пропозицію. І ви будете заручені. Це поправить моє фінансове становище, а їй дозволить натиснути на … А, забудь, то не твоє діло. Станеш на одне коліно, скажеш все, що треба. І пів року будеш поводитись, як людина, а не як завжди. Це не багато за те життя, до якого ти звик останнім часом. І як впораєшся, то й далі будеш робити все, що звик.
- Та вона за ці пів року вип’є всю кров, вона принизить мене і…
- Ну як хочеш. - махає рукою батько. - Що я зроблю, як ти тупікова гілка еволюції? Ні, так ні. Збирай своє шмаття, і їдемо.
- Куди?
- Кудись. По дорозі на авторинок і вирішимо. Машини теж доведеться продати. Раз терміново, то багато не дадуть. Але якась копійка буде.
- Що за…
- Нічого. Ти ж не хочеш пів року прожити, як людина, і дати батькові можливість вилізти з прірви. Конкуренти мене підсиділи. Тепер я маю сплатити величезний борг банкові, бо не встиг … А, не бери в голову, все одно не зрозумієш. Красивий син красивої матері. Просто збирайся і їдемо звідси.
- Мені не подобається, коли ти слово красивий вживаєш замість матюка.
- А мені все одно, що тобі подобається. Збирай речі. Ми тут більше не живемо, у нас нема грошей і рахунків у банках. У мене тепер є лише невелика пенсія по старості. А ти можеш найнятися жиголо, розважати дамочок, яким нудно. На їжу заробиш, як не лінуватимешся.
- Нууу… якщо ти так ставиш питання…
- Я не ставлю питання. Я даю відповідь. Або ти мінімум пів року зумієш удавати нареченого Ліки Сосновської, і кредитори думатимуть, що у нас є її активи, або ти збираєш речі, і ми їдемо шукати нічліжку. Я старий дурень, який тебе народив від молодої дурепи. І тепер ще маю тебе вмовляти? То все для тебе. Мені особисто нічого не треба. Я для тебе все життя…
О, почалося. Тепер на годину завівся. Треба було одразу згоджуватись. Нічліжка - то зовсім не моє.
І все ж на мить перспектива все втратити, але не принижуватись перед Лікою, здалася дуже привабливою.
Вона мені покаже небо в діамантах. Я її знаю. Методична, акуратна і все доводить до кінця. Пів року пекла.
Зате…
Зате ми будемо квити.
Я може і тупий. Але чудово знаю - той давній випадок мене не прикрашає. Та що там. Я був малолітній придурок і вчинив з нею негідно.
І всі мої фокуси й покарання за них від батька після того випадку - ніщо в порівнянні з видовищем її силуету у дверях.
Навпроти світла було видно, як похилилася її горда голова.
Вона стояла наче янгол зі зламаними крилам.
Як сьогодні виявилось - янгол помсти. Тільки мене це все одно не виправдовує.
І за це вона мені пів року влаштовуватиме армагеддон і апокаліпсис.
Але потім я уже не відчуватиму вини. Вона помститься?
Що ж. Подивимось, як у неї це вийде.
Може бути навіть весело. В цю гру можна грати вдвох.
- Добре. Я іду готуватися. І ти ще пошкодуєш, що вигадав цей схематоз, батьку. Потім не кажи, що я тебе не попереджав.
Батько махає на мене рукою і йде до себе. Він сильно здав за останній місяць Я думав, він хворіє. А воно он що. Бізнесові неприємності.
Нічим не можу допомогти. Треба було одружуватись не з тупою лялькою, красивою секретаркою, яку брав як прикрасу приймальні. А з отакою, як Ліка. Тоді б мав сина-помічника.
А так вийшло, як в анекдоті про Івана дурника і Василісу премудру. Тільки там дитя було некрасиве й тупе. А я тільки тупий. Радіти треба, а не обзиватися.
Сам знаю - маю віддячити батькові за все, що він терпить через мене. Чим можу, тобто вигідним шлюбом. І згодний я, згодний. Чого вже тепер.
І це був би мій шанс з Лі, тільки я його, здається, проґавив.
Питаєте як?
Батька б дуже влаштувало, якби я оженився з Лікою.
І це був би мій зірковий шанс, тільки я його давно проґавив.
Питаєте як?
Та як завжди.
Школа у нас була елітна. Вчителя не сміли казати батькам, що їх діти погано вчаться і поводяться, як останнє бидло. Бо батьки могли сказати, що ті вчителі погано навчають. І що вчителів на світі багато, а штат школи не гумовий.
#533 в Молодіжна проза
#4020 в Любовні романи
#1840 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.01.2023