Повернись живим
Мамині обійми
Мамині обійми — це не просто руки навколо тебе.
Це цілий світ, який раптом стає маленьким і безпечним.
Там нема місця для сирен, для новин, для холоду.
Тільки тепло, яке знає тебе ще до того, як ти сам себе знав.
Вони пахнуть дитинством:
молоком, теплим хлібом, її улюбленими ліками від кашлю,
і трохи — її сльозами, які вона ховала в волосся,
щоб ти не бачив.
Коли ти в них — ти знову маленький.
Навіть якщо тобі тридцять, сорок, п’ятдесят.
Навіть якщо ти в бронежилеті, навіть якщо руки в мозолях від зброї.
Мама обіймає — і ти знову той хлопчик,
який падав з велосипеда й плакав не від болю, а від того,
що світ виявився несправедливим.
Вона не питає «як там було».
Вона просто тримає тебе міцно, ніби боїться,
що ти знову зникнеш у ту далечінь,
з якої повертаєшся з новим шрамом і старою тишею в очах.
Її обійми не лікують усе.
Але вони роблять так,
щоб біль переставав бути єдиним, що в тобі живе.
Вони шепочуть без слів:
«Ти мій. Ти живий. Ти вдома».
І в ту мить ти розумієш:
найсильніша броня — це не кераміка й не метал.
Це мамині руки, які обіймають тебе так,
ніби ти досі той самий немовля,
яке вона першим доторком навчила дихати.
Мамо, дякую.
За те, що твої обійми —
це єдине місце на землі,
де війна ніколи не перемагала.
Обіймаю тебе в думках —
так само міцно, як ти мене завжди.
Відредаговано: 08.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
