Повернись живим

Дочекайся мене, кохана

Дочекайся мене, кохана.
Не як у кіно — з квітами й усмішкою до вух.
Просто дочекайся.
З тим самим поглядом, з яким ти дивилася на мене
останнього ранку, коли я зачиняв двері.
Я не обіцяю повернутися завтра.
Не обіцяю повернутися цілим.
Але обіцяю одне:
я йду туди, щоб ти могла жити без страху.
Щоб ти могла знову вийти на вулицю босоніж,
щоб ти могла співати під душем голосно,
щоб ти могла планувати щось далі за тиждень.
Дочекайся мене.
Не як героя.
Як того, хто знає, як ти любиш каву з корицею,
як ти ховаєш ніс у мій светр, коли холодно,
як ти смієшся, коли я кажу щось дурне.
Я йду, щоб це все не стало спогадами.
Щоб це стало нашим завтра.
Я несу тебе в кишені —
не фото, а просто тебе.
Твій голос у голові, коли тихо.
Твій запах на рукаві, коли важко дихати.
Твоє «люблю», яке я повторюю, як мантру,
коли навколо пекло.
Якщо стане надто темно —
згадай, як я казав:
«Я завжди повертаюся додому.
До тебе — це і є дім».
Дочекайся мене, кохана.
Не з надією, що я стану таким, як був.
А з вірою, що я все одно буду твоїм.
З тріщинами, з шрамами, з тишею в очах —
але твоїм.
Я йду.
Але я вже йду назад.
Кожним кроком.
Кожним подихом.
Кожним «тримайся» в голові.
Дочекайся.
Я прийду.
До тебе.
До нас.
Обіцяю.

Марк Шерідан

Подобається

#604 в Різне
#53 в Поезія

У тексті є: любов і сімя, у тексті є вірші про україну, силу волі і мужність

Відредаговано: 08.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись