Повернись живим

Повернись живим, друже, брате,
не зіркою на небі, не ім’ям на стіні.
Просто повернись — з тими самими руками,
які колись тримали мою сигарету,
передавали останній ковток води,
або просто лежали на плечі,
коли вже не було слів.
Повернись з тими самими очима,
які в темряві знаходили мої
і казали беззвучно: «Тримайся, я поруч».
З тією самою посмішкою кривою,
яка з’являлася, коли ми ділили
останній сухпай і останню надію.
Ти знаєш, брате, ми не обіцяли один одному
вічне життя чи легку смерть.
Ми просто обіцяли:
якщо один упаде — другий підніме.
Якщо один замовкне — другий кричатиме за нього.
Якщо один зламається — другий стане кістками замість нього.
Тож не ламай цю обіцянку.
Не залишай мене одного тримати наш шматок неба.
Повернись живим — хоч пораненим,
хоч знівеченим, хоч з тишею в душі на роки вперед.
Але живим.
Бо без тебе я не знаю,
як пити каву вранці,
як сміятися над дурними жартами,
як згадувати ті ночі, коли ми просто дихали поруч
і це було достатньо, щоб вижити ще один день.
Повернись, друже мій, брате мій.
Не для країни, не для слави, не для медалей.
Повернись для нас двох.
Для того, щоб ми могли знову
просто сидіти мовчки на якомусь порозі,
дивитися на захід сонця
і знати, що ми вижили разом.
Тримайся там, де пекло.
Я тримаюся тут — за тебе.
За нас.
Повернись живим.
Це все, що я прошу.
Це все, що мені треба.
Твій побратим.
Чекає.