Розділ 28

— Мені теж, — не розумію в яку мить з моїх вуст виривається зізнання, — але Дмитро ніколи не погодиться на розлучення. Він страшний в гніві. Забудьмо про це і залишимо все як є.
Розвертаюся та біжу до будинку. Тікаю від свого кохання, яке спричинило стільки болю. Смак його губ розбурхує почуття, котрі давно заморозила у серці. Ховаюся у ванній кімнаті. Вмикаю воду й сподіваюся вона заглушить мої ридання, які не можу стримати у грудях. Чому? Навіщо Артем увірвався у моє життя і шматує серце? Сама не знаю в яку мить я почала знову мріяти про нього. Попри образи на нього, хочу бути з ним і здається ніякий мерзенний вчинок не вб’є мого кохання до нього. Зізнався, що я йому небайдужа! Невже флірт з Олею був лише для того, щоб позлити мене?
Змушую себе заспокоїтися. Я не знаю, чи навіть попри кохання, готова будувати з Артемом стосунки. Він відмовився від мене одного разу, отже, запросто відмовиться і вдруге. Проте я точно знаю, що не хочу жити з Дмитром та вдавати сім’ю, якої фактично немає. Вмиваю обличчя, одягаю маску байдужості. Заходжу до вітальні. Дмитро сидить на дивані з пультом у руках та дивиться телевізор. Я перелякано оглядаюся:
— Де Софійка?
— З нянею. Я попросив Ніну приїхати. Хочу, щоб ми сьогодні відвідали ресторан. Тільки ти і я.
Відчуваю, що не зможу весь вечір вдавати, наче у нас усе добре. Сідаю на крісло. Хоч і боюся реакції чоловіка, але зважуюся на розмову:
— Дмитре, ти знаєш, я завжди була чесна з тобою. Дещо сталося. Я поводилася негідно. Пам’ятаєш, коли ти пропонував мені заміжжя, я сказала, що не кохаю тебе. Це було жорстоко, але чесно. Так буде і сьогодні. За ці роки я так і не покохала тебе. Звісно ти мені не байдужий. Я тебе люблю та поважаю, але цих почуттів не досить, щоб перебувати у шлюбі. Я хочу розлучитися.
Напружено стежу за реакцією чоловіка. Він вимикає телевізор, уважно дивиться на мене. Моє серце калатає мов у сполоханого зайця і бажає заховатися. Попри вдаваний спокій, я боюся Дмитра. Він гнівно супить брови:
— Чомусь відсутність кохання не турбувало тебе, коли ти виходила за мене заміж, — звучить як докір.
— Коли я виходила за тебе заміж, то не знала про присутність у нашому подружньому житті Світлани, Жанни чи Інни, — поспіхом згадую імена відомих мені коханок чоловіка.
— Іри, — Дмитро мене виправляє, — її звуть Іра. То ось у чому справа, ти дізналася про Іру. Так от, у нас з нею вже все, нічого немає. Той раз у сауні був останнім. Ми попрощалися, — мене душить злість. Дмитро завів собі чергову коханку. Він супить брови, — Але ти сама у всьому винна. Подивися на себе. Жалюгідна подоба дружини. Навіть Віра краща за тебе.
Згадка про колишню дружину, неприємно скородить душу. Чоловік гнівно продовжує:
— Це така мені подяка, за все, що я зробив для тебе? Я підібрав тебе. Вагітну безробітну студентку. Дав тобі гроші, житло, зробив тебе своєю дружиною і така мені вдячність? Тисячі дівчат мріють опинитися на твоєму місці. Ти маєш усе, що забажаєш, натомість слідкуєш за мною і за моїм особистим життям. Якби ти приділяла увагу мені, то ніяких дівчат не було б. Я все робив заради тебе. Ти ніколи цього не цінувала. Зараз маєш усе, що хочеш. Прикро, що ти забула з якого болота я тебе витягнув.
Почуття провини з’їдає зсередини. Але жити з чоловіком суто через вдячність я не можу. Міцно стискаю губи, проте це не полегшує мій біль:
— Не забула. Ти не дозволиш забути, весь час нагадуєш про це. Так, ти допоміг мені, але я не просила брати мене за дружину. Це було твоє рішення. Я вдячна тобі за роки спільного життя, але настав час його припинити. Ти сам бачиш, у нас не виходить побудувати нормальні стосунки, які мають бути між чоловіком та дружиною.
— Не виходить, бо ти не хочеш. Скільки разів ти відмовляєш мені у близькості? А коли вона стається, то у тебе такий вигляд, наче ти на каторзі, — Дмитро бризкає отрутою та потрапляє в ціль.
Мені й справді важко спати з ним. За всі роки я так і не звикла до нього. Якщо з Артемом моє тіло моментально відгукується і я не можу стримати пристрасть, то з Дмитром цього немає. Приглушую крик душі та виплескую наболіле:
— Після твоїх коханок мені гидко спати з тобою. Невідомо, яку ти заразу додому принесеш. Визнай: ми не кохаємо одне одного. Навіщо вдавати щасливе подружжя? Відпусти мене, — останнє речення кажу ледь чутно.

Подарунок, промокод на мою книгу "Терміново потрібна дитина " qD5uRj9i