Розділ 26

Я стискаю руки в кулаки. Оля не позбулася ідеї зустрічатися з Артемом. Залишається сподіватися на його розважливість. Чоловік кидає секундний погляд на мене, а потім зосереджує увагу на дівчині:
— Гадаю інколи я зміг би це робити.
— Ти працюєш на мене, — нагадую тому бовдуру, у якого потекли слинки на Олю. Він стискає плечима:
— В позаробочий час.
— У тебе ненормований робочий день, — буркаю та б’ю туфлею його ногу. Округлюю очі й натякаю, щоб він це все завершував. Чоловік наче не відчув мого удару, запаморочливо всміхається:
— У мене є вихідні. От, наприклад, Олю, що ти робиш у неділю?
— Ще не знаю, але точно не сидітиму вдома. Відвезеш мене в одне шикарне місце?
— Не відвезу, а із задоволенням доставлю.
Вони посміхаються одне одному, своїми посмішками розривають душу на шматки. Неможливо спокійно спостерігати, як твій коханий чоловік фліртує з іншою. Тобто, колишній коханий. Артем — єдиний чоловік, якого я кохала й зараз навіть радію, що до Дмитра не відчуваю подібного. Звісно він мені не байдужий, але я не хочу емоційно залежати від нього, як це було з Артемом. Андамовський знає, як я ставлюся до його флірту з Олею й вперто ігнорує моє прохання. Я знову б’ю його туфлею по нозі:
— Ти не забув про нашу домовленість?
— Про яку саме?
Чоловік наче знущається з мене.
— Щодо твого вільного часу та вихідного дня. Ти обіцяв нікого не підвозити, адже у будь-яку мить можеш мені знадобитися, — маскую нашу домовленість про зустрічання з Олею. Артем супить брови:
— Ти у нас заміжня жінка, зразкова і вірна дружина. Впевнений у випадку форс-мажору твій чоловік сам тебе підвезе.
Андамовський кидається моїми фразами. Здається він фліртує з Олею тільки для того, щоб позлити мене. Проте, якщо він до мене байдужий, то це позбавлене сенсу. Нам приносять замовлення. Я кладу їжу до рота та уважно спостерігаю за їхнім фліртом. Всередині кипить гаряча лава і я розумію, що не хочу, щоб Артем з кимось зустрічався. Проте я його не поверну й він має право на особисте життя. Зрештою, колись Артем одружиться й у нього народяться діти. Він стане щасливим, але без мене. Я повинна його відпустити зі свого серця.
Чоловік не зводить очей від Олі. Вони сміються, жартують, між ними неприхований флірт. Оля спокусливо нахиляється вперед, демонструючи свої форми:
– У тебе тут кетчуп, — тягнеться до його губ та витирає чисту шкіру. Підносить палець до своїх вуст та спокусливо облизує.
Від такої провокативної поведінки мені стає зле. А найгірше те, що Артем заохочує її залицяння. Він підставляє інший бік губ:
— А тут?
— Тут теж трішки, — Оля повторює свої дії, а мені хочеться кричати, щоб винайняли номер у готелі.
Точніше, зовсім цього не бажаю. Злість осідає на грудях і я не можу заспокоїтися. Беру зі столу серветку та простягаю чоловіку:
— Тут є серветки.
Артем хапає протилежну сторону серветки й дивиться мені в очі. На мить завмираю, а потім отямлююся та розщеплюю пальці. Чоловік витирає рота та хижо всміхається:
— Спосіб Олі мені більше подобається.
От, гад! Нехай вона — легковажна та вітряна, не хоче слухати моїх слів, але він — серйозний солідний мужчина, а поводиться мов гуляка. Хоча, можливо він і є таким. За ці роки могло багато чого змінитися. Намагаюся плавно перевести тему:
— Цей спосіб більше підходить для дітей. До речі, треба Софійку забрати.
— А мене відвезете додому? Артем знатиме, де я живу і при необхідності з легкістю відшукає мій будинок.
Не буде такої необхідності. Принаймні, я на це сподіваюся. Не спитавши мене, чоловік погоджується. Ми їдемо до Олі. Я сідаю на переднє сидіння, хоч і бачу, що це хотіла зробити й Оля. Радію, що змогла її випередити. Проте дівчина не заспокоюється.
— Артеме, а можна твій номер телефону. Я ж не знаю, куди телефонувати, щоб тебе викликати.
— Звісно, — чоловік не роздумуючи диктує свій номер телефону.
Справжній. У мене всередині все похололо. Негідник! Він обіцяв, що не зустрічатиметься з Олею. Вкотре переконуюся, що його слова нічого не варті. Ми під'їжджаємо до будинку. Оля бере свій пакет та виходить з авто:
— Дякую, що підвіз! — дівчина махає долонею.
Артем проводжає її поглядом. Авто рушає вперед. Я намагаюся заспокоїтися і ніяк не реагувати. Зрештою, він вільний чоловік і може робити все, що хоче. Один, два… Не витримую:
— І що це було?
— Де? — чоловік оглядається по сторонах, наче когось шукає. Я суплю брови:
— Не вдавай, що не розумієш, про що я. Твій флірт з Олею.
— А то був флірт? — Артем невинно кліпає очима й злить мене ще більше.
— Хіба ні? Ти ж обіцяв, що з Олею не зустрічатимешся.
— Ну, я сьогодні глянув на неї під іншим кутом. Доволі приваблива дівчина. Ти — заміжня жінка, яка не має наміру розлучатися, то чому я не можу зустрічатися з Олею?