Розділ 9

Я закочую очі доверху. Мабуть, вона потрапила у чергову халепу. Не люблю щось приховувати від Дмитра, але знаю, який він може бути суворим, тому з Олею у нас є деякі секрети. Я суплюся:

- У що ти знову вляпалася?

- Приїдь і забери мене звідси, - робить жалісливий голос та додає, - будь ласка.

- Ти де?

- Не знаю. Десь за містом. Вчора я поїхала з друзями відпочивати. Ми трохи перебрали. Те, се… - Оля мнеться й явно щось недоговорює, - одним словом я без грошей, сама і невідомо де. У мене сьогодні екзамен в універі. Я маю бути там до десятої, інакше вилечу. Це вже друга перездача, а домовитися з цим викладачем нереально. Спробую спіймати інтернет та надіслати тобі геолокацію.

Уявляю, що зробить з нею Дмитро, якщо дізнається про таке. Кропивою не шмагатиме, але залишить на місяць без грошей. А якщо дізнається, що я приховала це від нього, то зчинить скандал, не більше. Ну, може ще не розмовлятиме три дні, але у моєму випадку, це тільки плюс. Важко видихаю:

- Скидай. Головне, залишайся там, де є. Сподіваюся там безпечно.

- Дякую, Таню!

Оля закінчує виклик, а я терпляче чекаю на повідомлення. Нарешті отримую смс. Ого, тридцять кілометрів від міста. Оце її занесло. Простягаю телефон Артему та показую мітку:

- Плани змінилися. Їдемо сюди. Потрібно забрати одну людину.

Чоловік дивиться на маршрут та кривиться:

- Що, п’яна подруга заблукала?

- Майже, донька Дмитра, - одразу прикушую губу. Не варто посвячувати Артема у такі деталі. Проте вже пізно. Чоловік звертає у вулицю та змінює маршрут.

- Її що, нянька загубила? Відчуваю, після такого вона втратить роботу.

- Ніхто нікого не загубив, - дратуюся. - Оля менша за мене лише на два роки.

Артем гучно регоче:

- Про що ти думала, коли виходила за нього заміж? Сподівалася швидко стати вдовою та заволодіти його статками?

- Не перебільшуй. Дмитро не старий, він просто… старший. До речі досвідчений і мудріший, ніж нерозважливі молодики, - красномовно натякаю на нього.

- Не знав, що ти прихильниця ретро стилю.

Мені зовсім не до вподоби його жарти. Вони здаються жорстокими. Щоб не давати Артему приводу для насмішок, мовчу. Дорогою  він розпитує про Софійку. Що вона любить, які мультики дивиться, у що подобається гратися. Мене ця розмова насторожує, але я відповідаю. Під’їжджаємо до місця геолокації. Бачу Олю. Вона стоїть на дорозі у коротких шортах та білій майці. Її русяве каре геть розтріпалося. Дівчина несміливо підводить на мене погляд зелених очей. Я виходжу з авто:

- Привіт, нещастячко моє. От завжди у щось вляпуєшся.

- Танька! Привіт, - Оля обіймає мене та шепоче на вухо, - а хто той красунчик за кермом?

Від слова «красунчик» мене кидає в жар. Ну, що з тим Артемом? Він наче намащений медом і всім подобається. Звісно, він вродливий чоловік, я й сама свого часу спокусилася на його красу та галантні залицяння, але захоплені погляди дівчат на нього мене дратують. Намагаюся зберігати спокій:

- Це Артем, мій водій.

- Ого, а тато знає про нього?

- Він сам мені його найняв.

- Навіть так? - Оля здіймає брови доверху, а я не розумію її реакції. - Мій батько надто самовпевнений.

- Сідай, - вказую на авто, а сама поспішаю зайняти місце на передньому сидінні. Не хочеться, щоб Оля сиділа біля Артема. Знаю я її, обов’язково почне фліртувати. Дівчина розміщується на задньому сидінні й тягнеться до Артема:

- Добрий день! Я Оля.

- Артем, - чоловік натискає на педаль, і авто рушає вперед.

- Мені здається, я тебе десь бачила. Ти не працював моделлю?

- Ні, - Артем всміхається, а я відчуваю, наскільки зростає його самолюбство. Вмішуюся та перевожу тему розмови:

- Оль, що сталося насправді?

- Я тобі все розповіла телефоном. Мені в універ потрібно. По ходу, я спізнилася на перездачу. Тато мене приб’є. Чомусь йому важливо, щоб я отримала той папірець про закінчення вишу.

Артем їде швидко й місцями порушує правила. Сподіваюся, що він довезе нас живими. Паркується біля вишу і Оля хникає:

- Я спізнилася. Таню, може підеш зі мною і якось домовишся?

- Як? За тебе екзамен здам? Вибач, але тут ти маєш впоратися сама.

- Мені кінець! У Глущенка неможливо здати.

- Глущенко? – Артем помітно оживає. - У тебе перездача у Віталія Глущенка?

- Так, - дівчина плескає у долоні та, наче молиться, складає їх разом біля грудей, - скажи, що ти його знаєш.

- Ну… - чоловік запишнився, - трохи знаю.

- Зможеш домовитися за мене? Будь ласочка, - Оля робить щенячі очі.

Дуже вдяна за ваші сердечка до книги та підписку на мою сторнку! Ваша підтримка надихає!