Глава 34

Меланія

Весь час до вечора я, наче на голках. Спочатку я не могла відійти від нової зустрічі з «дідусем» Еміра, а тепер чекаю на Маркуса, який з хвилини на хвилину повинен приїхати. 

Він знає, про що йтиме розмова. І Стас теж, але чомусь від цього не легше. Я бачу, що і чоловік нервує, але намагаюсь нічого не казати, адже дана ситуація не з тих, в яких можна якось пояснити все. 

Це дивно! Адже скоро відбудеться розмова мого коханого чоловіка із законним чоловіком. Дивно, хіба ні?

Я впевнена, що людина, яка зовсім мене не знає, подумала б, що я геть з розуму зійшла. Хоча в сучасний час практика з коханцями дуже популярна. 

Гаразд, жартую я. Така моя захисна реакція. 

Коли лунає дзвінок у двері я сильніше напружуюсь, і Стас, схоже, теж. Ніхто з нас не знає про те, як закінчиться ця розмова, і який результат за нею з’явиться. Але я гадаю, що варто покінчити зі всією брехнею, що так травить нам життя. 

Швиденько прямую до дверей, аби не змушувати чоловіка чекати надто довго. 

– Ну нарешті, – промовляю, як тільки бачу Маркуса. Все занепокоєння кудись зникає, адже його обійми змушують взяти себе в руки. 

– Як же я скучив. Не уявляєш, без твоїх постійних розмов та скарг жити практично неможливо, – промовляє, проходячи у квартиру. 

Я лише посміхаюсь, зачиняючи за чоловіком двері. 

– Він теж тут? – коротко запитує, на що я лише киваю. – Чудово, нарешті познайомлюсь з тим, хто так і не зумів звільнити місце у твоєму серці. 

Лагідно промовляє, цокаючи мене по носі, і проходить у вітальню. 

Мені вистачає декількох секунд аби взяти себе в руки та перевести подих. Все буде гаразд, ми просто поговоримо. І, звісно, доведеться розповісти про Решата Леоновича. Ну а як інакше? 

Прямую до чоловіків у вітальню, аби представити, але вони чудово справляються і самі. Без моєї допомоги. 

Маркус вітається з Еміром, який дуже радий бачити чоловіка. Стаса напружує ця ситуація, але він не може нічого пред’явити, адже поруч зі мною надто довго був інший чоловік, який так багато зробив для мене. 

Час за розмовою минає надто швидко. 

Спочатку, поки чоловіки знайомляться, я накриваю на стіл. Маркус з дороги, тому впевнена в тому, що він не відмовився б від смачної їжі. Тому й вирішила приготувати дещо, аби розмова проходила не так напружено. 

– Як презентація книги? – запитую в Маркуса аби хоч трішки розрядити всю ситуацію, в якій ми всі знаходимось.

– Чудово. Не очікував такої віддачі, – зізнається, на що я посміхаюсь. Я завжди знала і вірила в те, що його потенціал просто неймовірний. Хоч я і благала його про те, аби він дав хоча б одним оком глянути його новий шедевр, він уперто відмовлявся. Я його головна фанатка!

Всі творіння читала, і так хотіла прочитати нове. 

Маркус дуже талановитий, і завдяки цьому й дуже популярний. Але це не зіпсувало його, як людину. 

– Тепер я хочу почути все, що відбулось, після мого від’їзду, – вмить серйознішає Маркус, а я лише кидаю погляд на Стаса, який помітно напружується. 

– Гаразд, – промовляє Стас і починає розповідь. 

Спочатку ми обговорюємо наше раптове примирення. Звісно ж,  Стас не пропускає той момент, коли варто натякнути на наше розлучення із Маркусом. Маркус лише посміхається, ніби й очікував на це. 

Прекрасно те, що Маркус все розуміє. Ми відразу починали все з того, що рано чи пізно це закінчиться. У нього є своє життя, у мене своє. Ми хочемо прожити все по-різному, але обоє бажаємо захистити та зробити щасливим Еміра. 

Я знаю, що Маркус завжди буде поруч. Навіть тоді, коли він далеко, я відчуваю його підтримку. Він частинка мого життя. Прекрасна частина. 

Він подарував порятунок тоді, коли я не хотіла жити. Кинув рятувальний жилет саме в той момент, коли я майже потонула у власному болі. Втратити Еліну було боляче, просто нестерпно. Та біль ламала мені кістки, і жити не хотілось.

Я ставила сотні питань: «Чому?», але відповідь так і не отримала. 

Та Маркус змінив усе. Він відкрив очі на те, що тепер повинно бути самим важливим. Він змусив мене піднятись заради Еміра. І я так за це йому вдячна. 

Стас

Я хвилювався, що знайомство з Маркусом минатиме надто важко та емоційно, але чоловік виявився зовсім не таким. Він зібраний та серйозний в тому, де це необхідно. 

Коли щось стосується близьких його серцю людей сім так справжнім кременем. Непохитний! Серйозний! Впевнений!

Такі люди завжди мені імпонували, але все ж було те, що дуже непокоїло. В яких стосунках він перебував з Ланою?

Це питання я поставив тоді, коли Меланія пішла вкладати Еміра спати. Маркус посміхнувся, і впевнено заявив що моя дівчинка для нього наче сестра. Він був поруч тоді, коли вона потребувала цього, і буде поруч завжди. 

Його слова змусили мене заспокоїтись. Я щасливий, що поруч з нею був той, на кого дійсно можна покластись.