Глава 24

Стас

З квартири Меланії я, в прямому сенсі слова, вилітаю. 

Мене настільки полонили ненависні думки, що стало гидко від самого себе. 

Меланія ж попереджала мене, вона казала мені про це, але я, як останній бовдур, намагався повірити в першу чергу самому собі в те, що ця дівчина завжди була і лишається тільки моєю. 

Все відбувається так само як і рік тому. Тоді поранив я, сьогодні ж правда ранила мене. 

Я не можу засуджувати Лану, адже сам штовхнув нас у цю прірву. Але неправильно те, що все відбувається саме так. 

І зараз мене хвилює лише одне питання!

Не розумію чому я просто втік?!

Просто в один момент зрозумів, що якщо лишусь, то можу наговорити багато зайвого, а я цього не хочу. Те, що Емір не мій син важко сприйняти.

Я ж бачив очі Меланії, і вони точно не могли дивитись так само на когось іншого. Вона не могла так вчинити зі мною, бо дійсно кохала.

Тримаючи хлопчика на руках я відчував дивне, незрозуміле раніше відчуття. Такий спокій, якого довго не відчував. Востаннє тоді, коли прокидався зранку з Ланою. 

Вона була важелем стримування для мене. Така ніжна, тендітна, але дуже сильна духом.

І тепер, коли я бачив її з Еміром, я так хотів аби він був моїм сином. Я не помилився, коли відчув те почуття. 

ДНК-тест для мене неважливий. Я відчуваю, що повинен бути поруч. Я хочу бути поруч, але так боюсь знову зробити щось  не так.

Вона пам’ятає кожне моє слово, що ранило її серце рік тому. Я повинен відкритись їй, але не знаю з чого повинен почати. Як розповісти про те, що так ятрить душу?

Тому я втік…

Наче школяр якийсь. Ховаюсь, замість того щоб взяти відповідальність на себе. 

Але ж…

У неї є чоловік. Емір від нього? Вона зрадила мені? 

Ця думка зводить з розуму, змушуючи прокручувати всі події річної давності сотні разів. Коли це сталось? Коли ми звернули не в той бік? 

Я був впевнений в тому, що власними діями та вчинками все зруйнував, але тепер з’явилось яке вагання. А що, якщо руйнувати не було сенсу, то стосунки та так були знищені?

Я хотів поставити їй одне питання. Лише одне!

Чому вона зрадила? Коли?

Весь рік я збирав себе по шматочках. Відштовхнути її означало зламати себе. І мені це дуже добре вдалось. 

Моєю розрадою став ресторан, який ми з Владом вирішили відкрити разом. Інколи, коли до Влада приходила Оля, я дізнавався деякі деталі з життя Лани. 

Серце стискалось, коли чув про її злети, адже я не знаходжусь поруч. Не підтримую, не допомагаю. 

Я нічого не знав про неї, і це все ще дужче мене злило. Я завжди хотів її захищати. З першого дня і до сьогодні. 

Її ненависть цілком очікувана і виправдана, але я так сильно хочу все повернути. 

Я розповім їй ту правду, через яку відпустив рік тому. 

Переступлю через себе, можливо навіть зроблю їй боляче, але поясню. Вона заслуговує на це. 

Більше я не втрачу час, який можу провести з коханими людьми. 

Так, я хочу брати участь в житті Еміра. Він став для мене чимось на кшталт рятівного жилета. В той час, коли я плавав у темряві, яку сам створив, і гадав як же мені повернути Меланію нічого не розповідавши, Емір змусив побачити сонце. 

Коли його маленька долонька торкнулась моєї щоки я відчув нереальний потім емоцій і… щастя. 

Вперше за довгий час я посміхався так щиро, як ніколи раніше. 

Його аромат заспокоював мене, і я так сильно хотів вірити в те, що він моя кровинка. 

Але це не так!

Та, хай би там що, я зрозумів що мене цей факт дійсно не хвилює. Він мій, я відчуваю це серцем. Я хочу аби він був у моєму житті. Разом із Ланою!

Сідаючи в авто я вкотре прокручую в голові  мільйон різних думок, які рояться в моїй голові. 

Я хочу бути поруч, тоді чому мені так важко сказати їй про це?

Так, я далеко не ідеальний хлопець, і мене важко буде назвати найкращим батьком, але я готовий змінюватись заради них.

Заради Еміра! Заради Меланії. Я готовий на це, і дуже хочу аби вона мені повірила.

Завтра у мене зустріч з батьками. Останнім часом наші стосунки стали ще більш напруженими, аніж були до цього. Вони не розуміють мене, не підтримують і я їх не виню.

Тому що ми – чужі!

Хоч і намагаємося виглядати, як сім’я.

Завтра я знову проведу розмову з Іваном. Те, що я дізнався раніше, зламало мої стосунки, але тепер я повинен все виправити. Я зроблю все для того, аби повернути кохану та сина. 

А після цього я все розповім Меланії. 

Якби там не було, та вона має право знати все. Так, можливо, ця правда завдасть болю. І навіть, можливо, після цього Лана не захоче бачити мене, але вона хоча б зрозуміє те, чому я так вчинив тоді.