1

Відчуття того, що вже ранок, було десь на рівні шкіри. Сонячні промені вперто пробивалися крізь важкі штори, але я вперто ховалася під ковдрою, відтягуючи момент пробудження. Максим, мій коханець, лежав поряд, злегка похропуючи. Всі ці роки з ним — це завжди був баланс на межі прірви. І саме ця межа робила наші зустрічі такими божевільно захопливими.

Мій телефон заграв надривно, мов сирена тривоги. Я машинально протягнула руку до тумбочки.

— Що? — буркнула я, ще не відкривши очей.

— Алісо, у нас проблема, — у трубці почулася приглушена паніка. Це була Олена, адміністраторка з рецепції, моя «страховка».

— Що сталося?

— Ваш чоловік тут. Він зараз на ресепшені. Каже, що їде до вас.

Кров застигла в жилах. Я різко сіла, скидаючи ковдру на підлогу.

— Що? Зараз?

— Так. Вам максимум п’ять хвилин.

Я вимкнула телефон і різко штурхнула Максима в плече.

— Вставай, біда!

Він відкрив одне око і роздратовано пробурчав:

— Що знову?

— Ти зараз дізнаєшся, що таке кінець світу. Мій чоловік вже внизу!

Максим, наче тигр, зірвався з ліжка і почав похапцем збирати речі, розкидані по номеру. Його футболка лежала на люстрі (як?), штани валялися біля ванної. Я намагалася не панікувати, але в голові вже прокручувала десятки сценаріїв. Жоден з них не завершувався добре.

— Що робимо? — спитав він, застібаючи джинси.

— Переповзай на балкон Наталки, — прошипіла я, жестом показуючи на відчинене вікно.

— Ти серйозно? Це восьмий поверх!

— А хочеш познайомитися з Олегом? Він тебе дуже полюбить. Особливо після того, як я скажу йому, що ти — інструктор з йоги, якого я знайшла через Інстаграм.

Максим кивнув, явно уявивши собі цю картину, і, нічого не сказавши, виліз на балкон. Я зачинила за ним двері, щільно притиснувши штори, і швидко заправила постіль. Залишилося п'ять секунд, щоб зобразити невинну жертву нічної вечірки. Я залізла під ковдру, закрила очі і зробила вигляд, що мене можна хіба що екзорцизмом розбудити.

Двері розчахнулися з гуркотом.

— Аліса! — голос Олега гримів, наче постріл.

Я змусила себе повільно розплющити очі.

— Що? Що трапилося?

Він стояв над ліжком, його обличчя було кам'яним.

— Де він?

Я зморщила чоло, вдаючи, що не розумію, про що йдеться.

— Хто «він»?

Олег стиснув щелепи так, що я почула скрип. Його очі ковзали по кімнаті, шукаючи сліди чужої присутності.

— Я знаю, що тут був чоловік. Де він?

— Ти з глузду з’їхав? — я натягнула ковдру вище, намагаючись виглядати ображеною. — Ми з Наталкою були тут, пили вино і обговорювали серіал. До четвертої ранку. Я взагалі ледве прокинулася!

Він насупився, оглядаючи кімнату. Його погляд зупинився на дверях балкона. Я затамувала подих. Але Олег різко обернувся до мене.

— А де Наталка?

Я зробила паузу, намагаючись не видати себе.

— У сусідньому номері.

Його очі звузилися.

— Зараз перевіримо.

  Олег вийшов із кімнати і почав безцеремонно смикати ручки дверей сусідніх номерів, наче їх усіма силами мав от-от вивалити на підлогу. Звук дверного замка, що оберталося, був чітким, як стартова сирена. Коли він увірвався в номер Наталки, я буквально відчула, як у мені прокинулося нервове збудження, ніби в мене перед очима літала зграя шершнів.

Наталка, наче ідеальна актриса, лежала, наче спала, але я бачила, як її повіки тремтять від очікування. Олег, зовсім не звертаючи увагу на етикет, заревів на всю кімнату:

— Хто тут бреше?!

Він став посередині кімнати, стиснувши кулаки так, ніби готовий вибухнути в будь-яку мить.

— То ти, значить, не спала до четвертої ранку і пила з нею вино?! То ви були на дівич-вечорі, а тепер ти спиш з ним? Щось тут явно не клеїться…

Я знову проковтнула повітря, а Наталка, схоже, зробила те саме, щоб тримати себе в руках. Вона підняла голову, в її очах з’явилася іскра відчайдушної впертості.

— Ти шо, мій тато? — запитала вона так, наче це було питання на межі між викликом і презирством. — Вийди і залиш нас.

- Я покажу вам, хто тут тато. Хто в твоєму ліжку?! – рикнув він з презирством.

Олег навіть на мить затнувся. Його погляд став рішучим, але я помітила, як він на мить почав сумніватися. Наталка, якби й не встигла піднятися з ліжка, ще раз обрушила на нього погляд, який повністю говорив: «Ну, давай, попробуй зробити ще хоч щось».