3

 Дракон лентiв в радiсному , піднесеному настрої. Настільки , що пару разів в польоті обернувся.  Справу з Озерним князівством вдалося вирішити швидко. Тепер три князівства. Підгірне, саме ж Озерне , та Лiсове. Але не в цьому суть. 

 Там , на озерному островi , вiн дізнався надзвичайно приємну новину. Знайшовся таки йолоп ,який повiвся на байки про принцесу в полонi  ... тобто віднайшовся так мужній, сильний , благородний пан ,який врятує дракона від принцеси ... в сенсi здійснить подвиг , витягнувши полонянку. 
 Прилетівши , ледь стримуючись побіг в дiм. Настуся знову примiряла сукні. В тонкiй , короткий нижній сорочці, приклавши до молодого тіла ,  крутилась бiля дзеркала. 

- О Змiйчику повернувся. 
- Ага. 
 Підійшовши блище , вирвав сукню з рук дівчини. Розвернувши спиною, повалив на ліжко. Нижня сорочка , обтягнула апетнi стегна. Повалившись з верху , дракон заломив руки за спину. Діставши з кишені мотузки, вiн  зав'язав зап'ястя. Дівчина це витлумачила по своєму: 

- Нічого собі , в тобі звір прокинувся. 
 Те що щось не так, Настуся почала підозрювати коли їй зав'язали руки,  по верх лiктiв. Повністю їх знерухомивши. А коли були зв'язані ноги, міцно зведені до купи, то стало просто очевидно. 
- Ти що надумав? 
 Вiдповiдi не послiдувало. Змiй згорнув сукню. 
- Та обережніше ти. Це остання колекція... 
 Домовити не встигла. Сукня , на скільки вистачило, була засунута до рота. 

 Мена година, друга , а цього йолопа царя небесного... тобто шляхетного, благородного пана ,нема й нема. Змiй вирiшив політати навколо. Ну мало що могло трапитися. Може з дороги збився. Як саме , вiн навiть i не уявляв. Дорога ж мощена, прямо до замку. 
 Лiтає такий колами, i зором вихопив наступну картину - воїн в обладунках, на конi тонув в трясовинi. Змiй спустився нижче. 
- Позловтішатися прилетіло, нечестиве ти створіння. 

 Пропустивши стереотипне твердження мимо вух , дракон спустився нижче. 
- Тримайся міцніше . - було сказано тонувшому. 
 Зачепившись за збрую коня , Змiй потягнув його в верх. Вершник не втримався , i впав в трясовину. 
- Ну от що за герої то такі пішли - зітхнув дракон. 
 Взявши iншою лапою тонувшого в трясовинi, піднявся в небо. 
- Ти мене врятував? 
- Як бачиш.  
- Але нащо?

Тут дракон запнувся. Чоловіча солідарність, вимагала пояснити бідоласі , що на нього чекає. Але інстинкт самозбереження, вимагав засунути ту солідарність куди по далi. Що й було зроблено. 
- Слухай, чого тебе в болото понесло ? - запитав Змiй, те що його реально цікавило - Дорога ж прямо в замок мощена. 
- Хотілось зрізати дорогу. По швидше до принцеси дістатися. 
- Ну я тебе зараз швидко доставлю. 
  I справдi , не встиг "рятівник прекрасної принцеси"  очуняти, як дракон вже обережно , ніжно та турботливо, поставив коня на копита. Ну й пана на ноги. 

  Набувши чоловічої постатi , обняв за плечі, зовсім збитого з пантелику гостя. 
- Проходь не соромся. - сказав Змiй. 
 Зв'язана Настуся , лежала на соломі перед ворітьми. Взявши дівчину за талiю, дракон поклав її на плече гість. 
- Тримай свою принцесу. 

 Iншою рукою дістав завчасно приготований мiшок, i поклав його на коня. 
- Вiд себе вам даю мiшок золота. 
 Взявши , взагалі нічого не розумiючого,  рятівника під руку, а коня за повiд, пішов до відкритих воріт.  
- Бажаю вам добра - говорив вiн дорогою - Любови, щастя, діточок багато. Головне - тримайтеся по далi вiд мене, а бажано взагалі вiд моїх володінь. 
 Вивів нову парочку за міст, аж тут благородний пан хотів було поставити питання: 
- А з чого це все так то ? 
- ТА ЙДИ ТИ ВЖЕ!!! - не стримався Змiй, даючи гостю добрячого копняка.