2

- Змiйчику , до столу. 
- Я Змiй - прошипiв , вже без колишньої злоби, дракон. 
 Минуло пiв року з того часу , коли вiн взяв собі принцесу. Підійшов до дверей, з яких проносився сморід парфумів. Змiй нічого не мав проти лаванди, орхідеї, м'яти , жасмину, але ж не все одразу. До того ж, коли можеш унюхати людину за кілометри. Точніше мiг, по панночкi що кажи що нi. 

 Йдучи по сходах замку, господар на мить озирнувся у вітраж. Вiд того молодого, життєрадісного , повного сил дракона не лишилося i сліду. Осунувшись, похмурий з потухлим поглядом вiн побрiв в їдальню. 

  Зайшов побачив стилі, накритий зеленню. Огірки, помідори , капуста , редиска. 
- Прошу до столу. 
 Змiй зітхнувши , сiв. Жар по тiлу, що виникав вiд грудей - кавунiв , розтанув на першому же тижні.Виявляється  Настусi шкода тваринок. I давай капати на мозок "пожалій звіряток" , "подумай про природу". 

 Чотири місяці, один тиждень i три дні тому ,Змiй здався. Пообіцяв не їсти м'яса. А слово дракона , воно міцніше граніту. Тепер от мучається . Чим далi , тим більше її груди - кавуни, обтягнути в шовкову тканину ,  викликають кулінарний інтерес. 
 Беручи чергову ложку салату, Змiй задумався. Людожерство серед його виду не заохочувалося. Але ніхто не був особливо проти. Види різнi, та й харчами розкидатися якось в драконiв не прийнято. 

 Вiдiгнавши такi думки, печальний дракон вслухався в музику барда. Звичайнісінька дурнувата балада, про принцесу яку звір - дракон, закрив у вежі. Повна маячня. Якесь варварство форменне. Та й не гуманно якось , обмежувати свободу iншого. А хто б там , щоб не казав, а дракони народ гуманний та прогресивний. 
- Змiйчику . - подала тоненький голосок принцеса. 
 Господар скривився. На язику вертілося " Я ЗМIЙ!!!" але вже на другий місяць спільного життя, вiн зрозумів що це марно. Скільки не проси, все одно "змiйчиком" зве. 
- У - пискнув вiн. ПИСКНУВ !!! А ще якихось пiв року тому, цей голос мiг гори здригнути. 
- Сьогодні в Андріани, ну ти її знаєш з сусіднього князівства , посиденьки...
- Нову сукню не отримаєш. 

- Ну Змiйчику. - пластично як кiшка проповзла по столу. Виріз сарафана відкривав захоплюючу картину. Дракон ковтнув слину, уявивши цi кавунцi підсмаженими, поданими на тарілки в медовий підливi.  Принцеса це витлумачила по своєму. Схилившись над вушком , прошепотіла  -  Не буть такою букою. Я ж для тебе стараюся. Що б всі заздрили тобі. "Он яка красуня в Змiйчика". 
 - Було б чому заздрити. - прошепотів дракон - Добре, отримаєш своє. Дай спокійно траву доїсти. 
- Дякую любий. 

  Дожувавши , направився в спальню. Мав деякі справи по інший бiк гiр. Князь Озерний вмер. Виділено було йому землі вiд Чорної гори , до Великого степу. Де вже заправляв iнший сородич Змiя. 

 Ну вмер так вмер. Нічого особливого, чи надзвичайного. Люди й до сотні літ не дотягують, а Змiй , у свої сто двадцять тільки - тільки самостійне життя починає. Словом нічого особливого. Це не дракон , якому за півтора тисячоліття, вiдiйшов в iнший вимір. 

 Так що нічого б особливого , але князь озерний мав трьох синив. В один день народжених. В усіх рiвнi права на спадок. Робити нічого , прийдеться дробити князівство на рiвнi частини. Аби кожному був свій уділ. 

 I затягувати з цим не можна. А то дракон, з соснових лiсiв впіймав якось гаву. Так в нього також князь помер. Але в нього дітей взагалі не було. Ну й "добрi сусіди", вирішили розтягнути князівство собі. Ну було б ще добре , але ж кожен вважав , що заслуговує на ласий шмат, або ж що його обділили. 

 Взагалі драконiв це завжди шокувало. Припливли на човнах в Драконячи краї. Домовилися за землю, кожному роду такий то уділ. Живiть собі спокійно. Так нi , то з даниною воду мутять, то один одному в горлянки готові вгризтися , за шмат, по факту то чужої, землі. Так що треба це вирішувати, i швидко. 

 Змiй зайшов до спальні. Відкрив шафку, яка була переповнена жіночими речами. Якi  побачив i на своїй полиці. 
- Настю!!! - уже не витримуючи прокричав дракон. 
-Так Змійчику . Що трапилося ? - захекана прибігла з кухні. У фартусі , з мокрими руками. 
- Що твої речi роблять на моїй поличці? 
- Я подивилася , в тебе якщо посунути можна вмістити дещо. Мої то всі зайнятi. 
- I це та, якiй нічого вдягнути. 
 В такi моменти , Змiю так хотілося увімкнути варвара з тих дурнуватих балад. Але ж нi. Договір. Взяв , в якостi данини, будь добрий турбуйся , годуй , вдягай, захищай.