Повсякденність

 - Хізер! Хізер, бляха, прокидайся! Зараз тренування буде!  

  Хізер підвелася з ліжка, сонно протираючи очі. 

 - Олівер, котра година? 

 - До якої години ти не спала? Вже шоста година, приводь себе в порядок, ми чекаємо тебе на майданчику. 

  Ще один день. Цікаво, скільки це ще терпіти? Невже не можна було придумати щось краще ніж це? Думають що мають владу і цього достатньо щоб підтримувати віру? Треба бути дуже тупим щоб так думати. Хоча б факти навели. Як малі діти, їй богу. 

  Перевдягнувшись і привівши себе в порядок Хізер прийшла до інших на тренування. 

 Вся ця розминка була вже не була такою болючою і виснажливою як колись. Не знаю як там інші але я вже її роблю як на автоматі, впевнена що іншим вона також нічого не робить, окрім як підтримує форму. Але все ж таки треба просинатися на годину раніше, а ще краще на півтори, щоб встигнути до джерела сходити.  

 - Ладно, ви вільні. Бачу вже звикли до розминок?) На наступний раз щось цікавіше організую.. Може є якісь побажання на сніданок? Чия сьогодні черга вибирати сніданок? Ешлі, твоя ж мабуть? 

 - Аа, та? Тоді.. млинці.

 - Так і знав.. Ну добре! Через десять хвилин буде готово, відпочивайте. 

  Ешлі подивилася на Хізер. 

 - Як завжди в найкращому настрої, да, Хізер?) – спробувала підбадьорити її Ешлі. 

 - Яка тобі різниця? – сухо, без натяку на зацікавленість. 

 - Ми ж команда, а команда має триматися разом. 

 - Ти питала про мій стан а не про місце знаходження.  

 - ...  

 - .... 

 - І то правда. 

 - ...... 

 - Боже, відгадати хто перший заговорить зможе лише Себастіан. Себастіан? 

 - Стіни. – коротко і по суті, Себастіан як завжди в своєму репертуарі. 

 - Як і очікувалося.. – зітхнула Ешлі. 

  Олівер покликав всіх за стіл де мало не побилися за останній млинець. Після всіх занять, обіду і так далі, Хізер прийнялась за своє. Але нічого в голову не лізло. Тому вона вирішила піти до джерела, відпочити і розвіяти туман в голові. Там вона повністю відключила мізки. Допоки в голову раптом не потрапив спогад з минулого. Під час того як в її матері забирав життя небесний демон, його очі були жовті. Не просто жовті а блідо жовті, як колір золота але без відблиску. В дитинстві їй також розповідали що кольори мають також велике значення і один з таких кольорів, блідо жовтий, означає контроль, як король над своїм народом. Король носить золоту корону і керує народом тому золотий колір або ж блідо жовтий колір означає владу. Що якщо небесними демонами керують? Хто тоді їх король? Треба швидко повернутися до кімнати і... Але не тут то було. Якраз коли вона збиралася виходити з води вона почула кроки з верху гори і дзвінкі голоси. Невже знову вони? Одягнувшись, Хізер вийшла з гори і пішла на її верх де побачила Ешлі, Лео і Розмарі...  

 - Ви взагалі розумієте де ви, гальорка? 

Тріо ще не зрозуміло що відбувається тому похитали головами.

 - Ви, моя дорога команда, знаходитесь прямо над приватним джерелом родини Гарсіан. 

Ешлі заспокоїла інших і підвелась. 

 - Послухай, ми правда не знали куди прийшли, ми просто гуляли, побачили що тут гарні пейзажі відкриваються і піднялись сюди. Зараз, до речі, комендантська година, тому ми в одній бочці.. 

Вона підходить ближче до неї, бо на такій відстані говорити не зручно 

 - Давай просто ти не будеш говорити що ми тут були а ми... 

 - Почекай, стій на місці, не підходь.

 - Що таке? Цінуєш ствій простір? Чи-.. ЯПОНА  МАААААА-

  Повчальна хвилинка... Джерела зазвичай формуються в невеликих горах. Якщо це джерело належить впливовим людям, вони можуть дозволити собі вирізати на верхівці гори, прямо над джерелом, круглий проріз через який світло місяця буде падати на воду на джерелі від чого вона буде світитися приємним світлом і буде здатна до цілющих дій.  

 ...І саме в цей проріз впала Ешлі. Але Хізер встигла схопити її за ремінь на поясі і витягла її. 

 - Дякую. До речі чому ти не доторкаєшся до людей? Тільки до одягу, і то не часто. Ми ж такі близькі... Обідно якось. 

Замість Хізер відповів Лео. 

 - Вона просто придумала собі таке правило. Ти що сама собі правила не придумуєш? 

 - В любому випадку правила створені щоб порушувати їх. Ну ладно, всерівно дякую, Хізі. – треба ж якось позбавитися поганої аури. 

 - Замовкніть. Всі. І ідіть спати. Я розповім про це вчителю, і ви про мене також можете, мені всеодно. 

Якраз тоді прийшов Олівер. Напевно Ешлі занадто голосно кричала. 

 - Шо тут у вас робиться? Об’яснитися не хочете? Хізер? 

 - Вони прийшли на приватну територію поки прогулювалися. Але ми всі тут були в комендантську годину. Тому покарання буде всім. 

 - Але ти ж в нас за старосту, да? Тоді тобі буде серйозніше покарання. Те що зробиш їм не моє діло. Тільки не калічитись. 

 - .... 

Ешлі, Лео і Розмарі тепер стало не по собі бо знають що їм буде не солодко. 

 І правильно думали. Хізер заробила сто шістдесят ударів дошкою по спині від старійшини а ті троє всього-на-всього позбавленням вибору сніданку на два тижня. Нотації Хізер не стала їм читати, просто ігнорувала два тижні і почала ненавидіти їх на десять відсотків більше. 

Глави по простим взаємовідносинах команди не на часі. Але я це зроблю. Колись.