Глава 27

Я додзвонилася до Мей тільки ближче до одинадцятої і голос у не був, наче з космосу.

– Нарешті, – сердито пробурмотіла наша наречена, явно стримуючи позіхання. – Тільки не кажи, що ти телефонуєш з відділку!

– З якого дива? 

– Не прикидайся. Спочатку Стівен, потім ти зникла безвісти. В тебе є хоч крапля совісті? 

– А що зі Стівеном? 

Я вдала щире здивування, хоча до мене почали підкрадатися панічні думки. Якщо цей покидьок накатав заяву в поліцію, нам треба думати про алібі для Троя. Я вся перетворилася на слух, очікуючи продовження історії.

– Хтось добряче його викупав і ми так і не знайшли цього засранця. Ти не уявляєш, що Стівен влаштував, його величність так принизили! І він тицяв пальцем в бік сама знаєш кого, хоча Троя на пляжі і близько не було.  Його ж з тобою не було?– Мей підозріло почекала, але відбуалася мовчанкою і вона продовжила – Я казала Стівену, що з ним просто пожартували або з кимось переплутали, було ж темно! Хтось з наших хлопців приревнував… Скажи чесно, Стівен до тебе чіплявся?  

У Мей було надто багато питань. Я озирнулася, чи не зайшов до кімнати Трой, але він досі був у ванній, тому я понизила голос. 

– Я тобі все потім розповім… 

– Поганий початок, отже я угадала. Могла б просто підійти до нас, а не тікати світ за очі! Ми думали Стівен потягнеться за тобою додому, але твоя віла була пуста, як мушля. Де ти вешталась?

– Я не ночувала вдома.

– Ого! Я починаю думати найгріше.

Мей кудись пропала, а потім я почула, як вона з кимось розмовляє. Не встигла оговтатись, як до мене долетів сердитий голос Лізи, що відібрала слухавку.

– Так, дорогенька! Не випробовуй терпіння, якщо ти не приїдеш за півгодини, я гарантую, що тебе наздожене карма! Хіба можна отак зникати і вимикати телефон.

– Ти забула, що я його утопила? Ось тільки переставила сімку в старий, добре, що маю його про всяк випадок. 

– Точно! – почулося важке зітхання. – Бісові коктейлі, це справжня  отрута, в мене голова зараз просто тріщить, але байдуже. Сідай в таксі і лети на всіх парах, ми у Мей вдома. І якщо можна купи чогось від головного болю.

–Добре.

Я щось мугикнула і відбила дзвінок. У всякому разі була хоч одна гарна новина – Стівен правда не розгледів, хто йому допоміг “проверезіти”. Міг здогадуватись, але довести – ні! Я засунула телефон в кишеню шортів і пішла до ванної.

– Трою! – вода лилася, але мені ніхто не відповів і я тихенько постувала, а потім штовхнула двері. 

Ух! Тепер я дійсно подумала, що не так безпечно жити з колишнім нареченим в одному домі. Трой стояв до мене спиною і на ньому був лише рушник, обмотаний на поясі. Широка засмагла спина грала м’язами, а у дзеркалі я побачила обличчя, вкрите піною для гоління. Він якраз провів перший раз бритвою і тепер випростався і повернувся до мене.  

– Мала? Що таке? 

– Нічого, – у мене дивно лоскотало десь внизу живота. – Я тебе звала, але ти не чув.

– Вода шумить, – він закрутив кран, кинув бритву на край раковини і потягнув мене до себе. – Кажи. 

Я набрала піну на кінчик пальця, підбираючи слова, все якось одразу вилетіло з голови. 

– Ти ще довго?

– А ти вже скучила? – відстань між нами небезпечно скорочувалась кожної секунди. Долоні Троя повільно поповзли взниз вздовж моєї спини.

– Припини! Я прийшла сказати, що поговорила з Мей. Ти мав рацію, Стівен тебе не бачив, але дівчата готові мене прибити. Поїду до них. Спробую якось викрутитися, щоб мене не викреслили з числа гостей за погану поведінку, а ще поговорю про острів. Думаю я вмовлю людей нам допомогти. 

– Ти таки не передумала? – він відпустив мене на насупився. – Сем, не роби дурниць. Не треба нікого тягнути на риф, це пуста затія!  

– Нічого подібного! Стівен так поводиться, бо у нього немає свідків, а якщо на рифі буде повно людей та ще й поліція, він підібгає хвоста. 

– І надовго? Поліція не буде з ним зв’язуватись.

 – Звичайно, батько його відмаже, я й не очікую, що когось з родини Говарда відправлять на громадські роботи! Але задоволення від своїх вечірок він більше не отримає, та й тобі досить ховатись від людей як бірюк! Ти теж можеш написати своїм підопічним, а я спробую покликати народ, приберемо сміття, пофарбуємо маяк, а потім запрошу пресу. Стівен дуже мене недооцінює, бо я все одно перекрию йому кислень!

– Сем… – Трой похитав головою

Я бачила, що він не вірить в мою затію і спробує зупинити. Може хвилюється за мене, чи так сильно не хоче з’являтись в компанії старих друзів. Тим не менш я була певна, що роблю все правильно, бо не сказала Трою про головне – про погрози, якими сипав Стівен. “Ти залишишся без дому, а твій вірний пес – без Зеленого рифу”. Дзуськи! Хай тільки спробує! Я тряхнула головою, відганяючи думки.

–Я тебе наберу і будь ласка, – сказала Трою вже біля дверей, – не прикидайся, що пропав зв’язок і нікуди не тікай!