Глава 26

В чомусь Стівен мав рацію! Ми з Троєм не поїхали додому і не зняли номер в готелі, хоча і до маяка вирішили не пливти. У нього в багажнику був намет і спальники. Дуже зручні, особливо коли залізти вдвох в один.

Я ненадовго задрімала вже перед світанком, а коли розплющила очі, нас оточував пташиний галас. 

– Не замерзла? – Трой поцілував мене в кінчик носа. 

– Жартуєш? З тобою замерзнеш. 

Я потонула в поцілунку, він якого по тілу розлилася солодка знемога. Зараз мені здавалося, що час повернувся назад і ми ніколи не розлучались, але тверезі думки вперто лізли в голову. 

– Ти не думаєш, що нас шукають? 

– Ти про Мей? – Трой здивовано підняв брову. – Вона знає, що я приїжджав, сподіваюсь всі здатні скласти два плюс два. 

– Самовпевненості тобі не позичати! – мені було смішно і приємно одночасно. – Раптом що огрібатимеш від нареченої сам, я звалю на тебе всю провину! 

– Згоден! – тепле дихання лоскотало мені вухо і нагадувало мурокіння велетенського кота.     

– Трою, я правда хвилююся. Те, що я втекла і нічого не сказала – насправді свинство. 

– То зателефонуй Мей!    

– О п’ятій ранку? Бачу тебе правильно вважають трохи божевільним. Скажи, коли ти організовуєш свої курси з виживання, учасники теж встають до світу? Ти з них по-повній знущаєшся, чи є якісь поблажки дівчатам? 

– Немає! – його обличчя набуло дуже задоволеного виразу. –Ти що ревнуєш, мала, серйозно? 

– Страшенно! 

Я скористалася моментом, вислизнула з обіймів та розстібнула блискавку на спальнику. Було прохолодно і я швидко натянула одяг, та ще й поцупила знамениту жовту штормівку Троя. 

– Гей, це не твій розмір! 

– Підійде! Вставай, покажеш мені, як виживати в дикій природі, бо я хочу їсти!  

– Зловити тобі кілька ящірок? 

– Фу, гидота! Нічого краще придумати не можеш?

Трой ліниво виліз з теплого “ліжка”, допив воду з пляшки, що валялася поруч і потягнувся.

– Можу показати, де назбирати мідій, але нам доведеться спускатись з гори! Забула, що ми не на острові? 

Я озирнулася. Ми дійсно були досить далеко від моря, на тому самому місці, де колись в школі розбирали табір. Зелений риф звідси був ледь помітний, але верхівка маяка біліла навіть на такій відстані. Раптом мене осяяло і повернулася до Троя. 

– Слухай, мені тільки що спало на думку. Твій острів… Що як нам спробувати викупити землю і збудувати там еко-містечко? Якщо це буде наша законна територія, Стівен туди не тягатиметься, а ти зможеш найняти охорону! 

– Ти точно хоч трохи поспала? 

Трой дивився на мене з підозрою. Ніякого ентузіазма я в цьому погляді не помітила, але й здаватись не збиралась.

– От тільки одразу не кидайся на мене! Еко-парк з бунгало, очистимо частину берега під причал, поставимо дорожні вказівки. Ти зможеш сам спланувати маршрут і водити туристів!

– Всього-навсього! Саманто, в тебе розігралася уява. Хочеш скажу, як воно вийде? Через місяць весь Зелений риф буде закиданий пляшками і сміттям, я вже не кажу про воду. Тоді ти вже точно не набереш мідій і не познімаєш черепах. 

Я дочекалася, поки він закінчить сперечатися.  

– А якщо Стівен буде і далі влаштовувати свої фаєр-шоу з друзями, риф не постраждає? Ти не зможеш жити там постійно і ловити порушників “на живця”!  

Я одразу згадала вчорашні погрози: я залишусь без будинку, а Трой - без свого острова.  Після примусового купання в морі – навіть якщо Стів не бачив, хто його вчора провчив–  нам точно варто було чекати неприємностей! 

– Послухай, я ж не пропоную просто зараз привезти табун туристів! Давай для початку наведемо там порядок, думаю Мей і всі інші нас підтримують! – я вдалася до забороненої зброі. Обняла його і потягнулася до губ, але не поцілувала, а легенько вкусила його за підборіддя. – Пофарбуємо маяк, він це заслужив! 

–Не драконь мене, бо ми нікуди не поїдемо! 

Руки зі свої дупи я швидко прибрала і пішла до машини.  

– Розмірявся! Ти поки не мій чоловік, не можеш мені нічого наказувати! 

– Поки? – він так і застиг з футболкою, в яку просунув одну руку. 

– І знаєш, я ще подумаю, бо ти впертий, як вислюк!

– Мала! – він упер руки в боки, але мені вже не було діла до цих пороявів мускулинності. 

– Збирай речі, Трой Кіліан! Я хочу в душ, поїсти і випити кави, а потім поїду до дівчат вибачатися і дізнаюсь, як закінчилася вечірка. Сподіваюсь, там все обійшлося без неприємностей, бо нам з тобою знадобиться допомога!