Глава 24

Я одразу згадала розмову з тіткою Даяною та попередження Мей, але Стіву все одно вдалося мене вразити.

– Вважай, що я про тебе подбав, купив ту розвалюху, хоча вона й десятої частини не коштувала. Довелося запевнити батька, що той шмат берега нам знадобиться для приватного пляжа. Я дуже старався, бо це був єдиний спосіб вплинути на твого старого! Хай там як, дорогий дядечко дожив свої дні в райських умовах, ти повинна цьому радіти. 

– Не знала, що ти такий благодійник, в пресі про тебе не писали? Допомагаєш бідним, просто герой дня! – мене ледь не вивернуло від того, як швидко Стівен скинув маску. Тепер він був набагато більше схожим на себе! 

– Кусаєшся? – він точно не відчував ніяких докорів сумління. – А хіба я не правий? Все, що ти маєш зараз дав тобі не дядько, а я! І можу запропонувати ще більше! Наприклад, роботу, бо знаю, яка ти незалежна, – проговорив він тихіше, а рука ковзнула вздовж спини вниз. –  Будеш мати нормальну посаду і жити поруч зі своїми…друзями. Хоча, певен, ти скоро зрозумієш, що давно їх переросла! 

– Ти зараз маєш на увазі, що треба обрати когось з твоєї компанії? Тих придурків, які тільки й роблять, що тусуються на пляжі, п’ють пиво і вдають крутих серферів? 

– Що? – в його голосі прослизнула зневага. – Я б тобі такий непотреб не порадив.

– О, бачу ти високо оцінюєш не тільки моїх друзів, а й своїх!  

– Вони мені не друзі! Просто кілька чоловік, з якими можна поїздити по місту ввечері.

– Тобто, придворні!

Мені хотілося відправити цього пихатого мажора так далеко, щоб він не міг дістатися назад за все життя. 

– В тебе чудове почуття гумору! – він пропустив все повз вуха. – Може тому, що ти сама добре знаєш, як це – тримати поруч декого, хто тобі корисний? Я зараз про Троя. Він для тебе хто: тілоохоронець, водій, чи все в одному флаконі? І не кажи, що між вами щось є, я бачив вас в тій забігайлівці, у нього був голодний вигляд і я зараз не про морозиво! Вловлюєш? – Стівен підніс мої пальці до губ в поцілував. – Ти не набагато від мене відрізняєшся! Я б навіть сказав ми просто створені одне для одного і на відміну від якогось Троя я можу дати тобі все. Тільки скажи: так! 

– Відпусти! 

Ми непомітно “вальсували” під музику, яка досі не стихла до води і вже зайшли по коліно в море. Крізь одяг я відчувала, що Стівен дійшов до тієї точки, коли чоловіка вже важко зупинити і подумки обізвала себе всіма словами за те, що повелася на цю “розмову”. 

– Досить грати зі мною, лялечко! 

Він стиснув мене в обіймах і впіймав губи. Поцілунок був такий самий нахабний, як і сам мажор: відвертий, з присмаком вейпу і дорогої випивки. Дихання у нього збилося, бо такі ігри швидко підняли градус пристрасті. Єдине, чого він не очікував, того, що я насправді вмію кусатись і тому відпустив мене від несподіванки. Я щосили заліпила йому ляпаса. 

– Тільки торкнися до мене ще хоч пальцем, гарантую, що ти дуже пожалкуєш!

– Навіть так?! – він витер разбиту губу. – Подивимось, хто з нас пожалкує, я почекаю, коли ти сама прийдеш! А ти прийдеш, королево, я це влаштую, інакше у тебе не буде дома, а у твого вірного пса – Зеленого рифа!  

Стівен, мабуть, хотів ще щось додати, але наші розмові завадили. Спочатку на березі спалахнули гірлянди, потім ми почули радісні вигуки, а миттю пізніше хтось схопив мажора за петельки і кілька разів окунув з головою в воду. 

Від несподіванки я просто розгубилася, бо не зрозуміла, звідки тут Трой. Я по-справжньому злякалася, що наш берсерк його утопить, бо ніколи ще не бачила його настільки розлюченим! До всього через музику, що горлала на весь пляж та суцільну метушню на нас ніхто не звернув особливої уваги і я навіть не могла покликати на допомогу. 

Можливо, якби Стівен стільки не випив, він би утримався на ногах та навіть дав відсіч, але екзотичні коктейлі зіграли з ним поганий жарт. Він борсався в воді, аж поки Трой не відпихнув мажора від себе. Я видихнула тільки тоді, коли побачила, що Стів підвівся і почав відкашлюватись. І йому ще дуже пощастило – залишився трохи пом’ятим, але живим та неушкодженим.