Глава 22

Небо набуло темно-синього відтінку, але на пляжі людей тільки побільшало. До шалашу стягнулися всі, хто до цього грав у волейбол і плавав на дошках, так що яблуку ніде було впасти. Старенькі колонки награвали знайому музику, вздовж пляжа спалахнули вогники гірлянд і у мене з’явилося відчуття перебування у казці. 

– Так і будеш стояти? – Ліза залишилась зі мною сама, бо нашу наречену хтось утягнув сфотографуватись. 

– Можу сісти, – я опустилася на пісок і скинула взуття. 

– Гей, я не це мала на увазі! Іди потанцюй! 

– Дай мені хоч п’ять хвилин спокою! Ти забула, що я весь час сиджу в офісі, чи хочеш, щоб у мене відвалилися ноги?  – я спробувала відкараскатися, але з Лізою це не працювало. 

– Не відваляться! Слухай, вечірка перед весіллям для цього і задумана! Ти, на жаль, не збираєшся тут залишатись, то хоча б розважся по повній! Ліам! – вона побачила нашого рятівника з помахала йому рукою.

– Лізо! Що ти робиш? 

– Нічого! Я знайшла тобі вільного партнера, думаю Ліам не відмовиться. Він вже встиг всіх бажаючих врятувати, одна ти не стрибала йому в обійми.

Я повернула голову і побачила нашого рятівника, який вже встиг переодягнутися і наближався з кокосовим коктейлем в руках, але план моєї рудої подружки провалився. Не встиг Ліам до нас підійти, як колонки раптово закашлялися, музика заглухла, а вогники навколо пляжу згасли. 

– Що вже знову сталося? – роздратовано спитала Ліза та покрутила головою. – Така тиша, по ходу генератор здох. 

– Схоже. Кіна не буде, електрика закінчилася! – Ліам постояв біля нас ще хвилину та попрямував до хлопців.

– Мей буде в захваті… 

Я собі уявила, який рознос влаштує зараз наречена, але не думала, що ці проблеми здадуться мені просто жартом. 

– Не боїшся темряви? – Стівен, підозрюю, весь цей час крутився поруч і зараз вийшов з темряви та знову прилип до мене. 

– З чого б це? Ти забув, що я тут виросла, можу з зав’язаними очима дійти додому. 

Не треба було так жартувати, я просто не подумала, з ким маю справу і одразу пожалкувала про свої слов.

– Правда? А давай перевіримо? – Стівен до мене нахилився і заговорив дуже тихо, на саме вухо. – Люблю ігри з зав’язуванням очей, це збуджує уяву. 

Він обійняв мене та ковзнув кінчиками пальців вздовж рук, поки не дістався до бретельок купальника, а потім так само несподівано відпустив і засміявся.

– Жартую! Я завжди тримаю дистанцію! Хоча, ситуація не фонтан, тут я з тобою згоден, на місці Мей не дуже б зрадів, що всі так рано розійдуться по домівкам. Хіба що ви розпалите вогнища і хтось гратиме на гітарі. 

– Наприклад, ти! – мені ще й досі хотілося дати Стівену ляпаса, але хіба я сама не казала Трою: спробуй їх просто ігнорувати! 

– Та легко! Якщо є гітара, можна навіть підключити мікрофон! 

Це було вже занадто і мій терпець урвався.

– Слухай, може досить? – я зробила крок в сторону, щоб нас менше слухали. – Чого ти добиваєшся? Між нами нічого не буде, це незрозуміло? Навіщо вся ця показуха?

– Бо я добре тебе знаю, цукерочко! – Стівен  потягнув мене до себе, але я вперлась йому в груди. – Ти ж любиш романтику, хіба не так? Тобі не цікаво кататись на яхті і їсти в ресторані, вечірки в клубі – теж відстій, треба щось більш екзотичне. Ніч на маяку, наприклад! 

Мені кров вдарила в обличчя, бо це було те саме, особисте, чого я нікому не дозволяла торкатись. 

– Стівене, якщо ти зараз не прибереш руки… Попереджаю останній раз!

– Все! – він відступив і виставив долоді перед собою. – Тобі так личить, коли ти сердита, королево, то ж я все-таки спробую. Раптом ти зміниш гнів на милість? 

Ляпаса Стівен заробити не встиг, але судячи з усього йому прийшла в голову чергова ідея. І нехай! Я видихнула вже тому, що цей самовпевнений мажор пішов і залишив нас у спокої! 

– Що він верзе? – Ліза тільки що закінчила розмовляти з одним з місцевих і тепер наче прозріла. 

– Нічого. Перебрав своїх екзотичних коктейлів. Ти узнала, що сталося?

– Так. Як я й казала, цей допотопний генератор не витримав лихої долі. Хлопці зараз щось вигадують…

Вона не договорила. З боку моря долинали звуки, наче хтось налаштовував акустику. В темряві я не розгледіла, хто саме це був, помітила тільки кілька постатей, які метушилися на пляжі, а потім почула голос Стівена. 

– Прошу всіх залишатися на своїх місцях! – він дійсно не жартував і говорив у мікрофон, так що голос луною разносился вздовж берега. – Ця пісня – спеціально для щасливої нареченої і її найкращої подруги, яка розбила мені серце. Дами запрошують кавалерів!