Глава 17

– Так і будеш мовчати? 

Ми вже кілька годин як повернулися додому, а Трой ходив насуплений і схожий на грозову хмару. 

– Що ти хочеш почути? – він передивлявся фото на телефоні і навіть не глянув в мій бік. 

– Наприклад, поговорити про Стівена. 

– Правда? Не думав, що тобі це так цікаво! 

– Припини і не доводь мене, чув?! Стівен мені потрібен, як зайцю нежить, мова про інше, що між вами таке? Мей розповіла правду, його друзі досі отруюють тобі життя? – у відповідь я не почула жодного слова, Трой тільки міцніше стиснув зуби. – Отже так, зрозуміло, але це в їхньому репертуарі, вони інакше не вміють розважатися. Припираються на наш пляж і всіх так само провокують. Може варто змінити політику, ти не пробував просто ігнорувати? 

–  Серйозно? Не звертати уваги, коли вони припливають  цілою зграєю, та все навколо нищать?! Може я тобі не встиг докладно розповісти, але риф – місце де я заробляю на життя. Я там не просто як сказав інспектор, слідкую за рідкісними метеликами. У мене є програма для бажаючих пожити на “дикому острові”. З наметами, туристичною орієнтацією й спробами самому знайти їжу та воду. Компанія п’яних мажорів, які чіпляються до дівчат, в програму не входить!

Для Троя така тирада була чимось неймовірним. Занадто багато слів, отже, це дійсно переходило всі межі! Щоб заспокоїтись він знову уткнувся в телефон і став гортати фотографії в галереї. 

– А може вони роблять це саме для того, щоб тебе підставити? Це ж розбещені дітки, вони й раніше були такими. Трою, я прошу тебе, не зв'язуйся зі Стівеном! Чому ти справді не викличеш поліцію, тебе хоча б не будуть ні в чому звинувачувати. 

– Іноді ти мене дивуєш. Що зробить інспектор? Поставить цілодобову охорону з камерами по всьому периметру? Максимум вкатає штраф, Стівену це як мертвому драбина! Забула, хто його батько? 

–Не забула, але я не хочу більше неприємностей і без того збиралась залишатися тут лише на тиждень, а доведеться брати відпустку за свій рахунок. Ти бачив, скільки паперів нам ще треба оформити? 

Я намагалася знайти привід, до якого б він прислухався, але Трой “почув” зовсім інше.

– То тебе цікавить лише спадок? Переживаєш, що через мене можеш тут застрягнути і тебе звільнять? Нічого страшно. В крайньому разі тобі ж сьогодні пропонували роботу.

Він спалахнув за якусь секунду на рівному місці, а я просто розгубилася і тільки тепер мене осінило. Дідько, цей бовдур досі злився на Стівена не тому, що не зміг сьогодні порахувати йому зуби. Справа була зовсім в іншому – в ревнощах, а я таке ненавиділа! Достатньо надивилась на батьків, які все життя влаштовували скандали одному і вже точно не бажала собі подібної долі! 

– Поклади телефон і подивись на мене, –  я підійшла і встала перед Троєм. – Я правильно зрозуміла, ти зараз натякаєш на “роботу” яку мені пропонував наш старий знайомий? Дійсно вирішив, що я можу купитись на його щедру пропозицію чи запасти на нього самого?

– Ти мені скажи! 

– І скажу! Бачу це знову стара пісня, тільки тепер ти вигадав ще одну причину ревнувати. Я ж дівчинка з мегаполісу, для мене головне гроші, а у Стівена вони є. Правда він покидьок, яких мало, бабій і татусевий синочок, але то все дрібниці, з нас виде чудова пара! – Трой спробував вставити слово, але я йому не дала такої можливості. – І знаєш, якщо ти настільки “високої” думки про мене, то нам дійсно немає про що говорити, будемо спілкуватись тільки по справах! Добре, що Пелікан нічого не бачить, уявляю, як би він засмутився!

– То ти вже пожалкувала, що доведеться жити разом? І що тепер, перепиляєш все на дві частини чи замовиш стіну, щоб відділитися?  

– Побачиш! 

Я кулею вилетіла з кухні і помчала до себе нагору. Раз так, що ж, розбігтися ми дійсно не можемо, зате я могла зробити так, щоб перетинатись з Троєм якомога менше. Десь в сумці у мене був рулон медичного пластира, на перший раз підійде... Я почала відрізати смужки та наклеювати вздовж коридора, біля своїх дверей, на сходах, а потім знов спустилася на кухню. Відкрила холодильник і переставила продукти по полицях. 

– Мала, з тобою все нормально? – це змусило Троя нарешті покинути телефон. – Що ти робиш?

– Прибираю твої речі зі своєї половини будинку. Дві нижніх полиці холодильника мої! І це – також! – я  розмотала рулон та приклеїла смужку посередині стола. – Я розумію, як ти розчарований, тому не буду заперечувати, навіть якщо ти приведеш дівчину. Таку, яка не дивиться на багатих чоловіків… ні, на будь-яких чоловіків, бо бачить тільки тебе одного! Може їй ти будеш вірити! 

– Сем…

– Все, я запізнююсь. Більше немає про що говорити, хоча ні… перевір, чи у тебе є другий ключ, бо я забираю свій! І сподіваюсь ти не сидітимеш в кущах, коли я  повернусь додому, бо може теж буду не сама. Знайду собі когось з грошима!

Я грюкнула дверима так, що посипалася штукатурка, а через хвилину вже була надворі. Добре що купальник приготувала заздалегідь і закинула в сумку листівки для Мей! Хай Трой сидить сам, не буду повертатися в дім, тим більше вечірка буде в старій добрій компанії. А там ніхто не перевіряє, чи одягнула я сукню з нової колекції від Валентино і чи взяла з собою сумочку від Гуччі. Головне – взяти гарний настрій, а тому і заборонила собі навіть згадувати про сьогоднішній ранок. Взагалі, наче то був дурний сон!