Глава 16

Він майже не змінився. Стівен Говард – красунчик, з повними кишенями грошей, за яким упадали всі дівчата в школі. Треба віддати належне, зовнішністю його бог дійсно не образив, але вираз обличчя… Майже постійно на ньому було написано презирство. Ще в пак, як сказала тітка Даяна – батько “велике цабе”, а він – єдиний, зацілований в дупу синочок місцевого олігарха. 

Я застигла на своєму місці в дальньому кутку майданчика і навіть сповзла вниз по стільцю. Спостерігала, як Стів поклав шолом на стійку, демонстративно витер пилюку  та скривив губи. 

– Колу на шістьох. З льодом! 

Як це він зійшов до того, щоб самому звернутись до звичайної офіціантки? Видно спека таки дістала його величність і змусила зайти до випадкової “забігайлівки”. Єдине, що давало надію – його приятелі залишались на вулиці, то може вони швидко й поїдуть? 

Дівчина за стійкою почала готувати напої, а мій колишній залицяльник демонстративно позіхнув. 

– Що там таке? – Трой уважно за мною слідкував. Він сидів спиною до входа і ще не побачив, які гості тут з’явилися. – Розраховуєш, скілька калорій проковтнеш з кілограмом морозива? Їж вже, тобі точно не завадить! 

– Може ти все-таки хоча б спробуєш? – я намагалася всіляко відвернути його увагу. – Одну ложечку! Тут є солона карамель, це так по-чоловічому, майже горішки до пива.

Божечка, що я тільки молола! Пригадала “уроки спокуси”, коли треба опустити погляд, а потім знову підвести і дивитись хлопцю просто в очі. Начебто у нього у відповідь завжди розширюються зіниці… 

З Троєм це спрацювало якось неправильно, він дійсно витріщився на мене, тільки без всякої млосності, а як на навіжену. Добре, і цього було досить. Я наче нічого не помітила та швидко набрала морозива, щоб самій його почастувати, але дечого не врахувала. Ці маленькі шматочки перцю халапеньо. “Для контрасту”, як розповідав офіціант. І всі вони потрапили в одну ложку. 

Трой ковтнув свою порцію, зачекав хвилину і закашлявся. 

– Ти знущаєшся?! Морозиво “Пекло”?  

Він відсунув стілець і спустошив половину порції свого мохіто. Дуже “вчасно”! Стівен, який відпускав пласкі компліменти офіціантці, вже зібрався йти, але тепер повернув до нас голову. І я ще ніколи не бачила такої хижої посмішки!

За два кроки він подолав відстань до нашого столика та схилився до мене. 

– Яка зустріч! Треба оголосити в Порто Віго свято, королева повернулась! 

Раніше, ніж я встигла зреагувати Стів схопив мене за руку та демонстративно поцілував кінчики пальців. Я вловила легкий запах дорогого парфуму, а всією шкірою – повітря, яке миттєво наелектризувалось. Половина присутніх ледь не скрутили собі шиї, але саме на це Стівен і розраховував. 

– Привіт! – не могла ж я мовчати та вдавати, що його не знаю! – А тобі потрібен додатковий вихідний? Приїхав сюди в робочу перерву?  

Дуже хотілося одразу його відшити, але Стів не був би собою, якби на нього подіяли якісь слова. Він відсунув стілець та бех запрошення вмостився поруч.

– Шукаєш роботу, красуне? Можу запропонувати,  – здатність перекручувати слова у нього просто зашкалювала. – Мені якраз потрібна особиста помічниця… 

Він від нічого робити потягнувся до листівок, акуратно складених поруч на столі. Взяв одну та скривився. 

– Запрошення на весілля? Тільки не кажи, що на твоє, не розбивай мені серце! 

– Поклади на місце! – я вирвала у нього з рук папірець, але від одразу взяв інший. Листівки посипалися на підлогу, а мене охопило нестримне бажання охолодити його залишками мохіто. 

Тепер в кафе не було жодного відвідувача, який би за нами не слідкував. Навіть музику вимкнули! Стів розгорнув запрошення і почав читати, закинувши ноги на стіл. 

– Говарде, ти не хочеш звалити звідси, поки ще є шанс? – Трой нарешті порушив мовчанку. Я навіть почула, як він хруснув кістяшками пальців. 

– А то що? – Стів повільно підвів очі, наче його відірвали від важливих справ.  – Будеш мені погрожувати? Краще сиди і їж морозиво, поки тебе пригощає дівчина, на дві порції бачу не вистачило! 

У відповідь Трой зробив один легкий рух –  підбив ніжку його  стільця. Це було так несподівано, що швидко збило зі Стівена пиху. Йому довелося ухопитися за край стола, щоб не розпластатися посеред кафе у своєму брендовому одязі. 

– Навіть так? – просичав він. – Ну давай, покажи на що ти здатен! Але зауваж, тут тобі не Зелений риф! 

–Точно, туди ти боїшся показувати свій щурячий писок...

– Трой, ні!  

Я встигла схопити його за руку до того, як Стівен отримав би перелом щелепи, а мій колишній - термін шість років. Ще ніколи я не була так близько до катастрофи, але саме тепер втрутились якісь вищі сили. 

В кишені у Стіва задзвонив телефон і він випадково натиснув голосний зв’язок. 

– Ти дивишся на годинник? – на тому кінці слухавки хтось не дуже радісно з ним привітався. 

– Так! – від його пихи не залишилось і сліду, наче раптово вимкнули режим покидька.

– В такому разі дозволь спитати, де ти? Ми домовлялись, що ти будеш на зборах акціонерів.

– Я пам’ятаю, батьку, буду вчасно. 

– Це в твоїх інтересах, Стіве, бо якщо я дізнаюсь, що ти знову грався у крутого байкера замість того, що вивчати папери, можеш викинути картку. Я її заблокую! 

– Все, буду вчасно!

Вродливе обличчя Стівена перекосило від відрази і гніву, але він дійсно підвівся.

– Поговоримо іншим разом, – кинув, не дивлячись більше в наш бік. – До зустрічі, цукерочко, я тебе знайду! 

– Ага. Якщо татусь не перекриє тобі кран! Поводься гарно і будь слухняним хлопчиком! – пробурмотів Трой та одним духом допив своє мохіто, проводжаючи суперника поглядом.  

Я так і тримала його за руку мертвою хваткою і  видихнула тільки тоді, коли Стів, сів на байк та завів двигун. Гарний ранок, нічого не скажеш! Але я була рада, що поки що ми не в поліції, хоча… це тільки початок дня.