Глава 8

Дідько, пройшла ж усього якась хвилина, а Трой вже встиг вляпатись в нові неприємності! Я побачила, як він схопив одного з хлопців за грудки і навис над ним, викрикуючи погрози. Двоє інших учасників розбірок намагались його вгамувати, але це було те саме, що спробувати зупинити потяг. 

Якоїсь миті Трой, що досі мовчав, вислуховуючи лайку, вивільнився і заїхав супернику просто в щелепу. Той звалився на пісок – удар був нищівний і нахаба лежав нерухомо, аж доки його не привели до тями друзі.

Присутні кинулися рознімати супротивників.

– Сем, не втручайся, вони розберуться самі! – Мей потягнула мене за руку. – Ти що, не знаєш Троя? Отримає ще один штраф.

– Штраф? І часто з ним таке буває? 

– Часто. Він не ладить з цим… як сказала Ліза, непортебом. Та сама компанія, що колись, тільки тепер вони повадились плавати на риф, палять там вогнища, стріляють птахів, роблять все, щоб позлити Троя.  

– А він що? – чесно кажучи в цей момент я була на всі сто на боці колишнього.

– Розбирається з ними на свій лад і робить це кругом, де тільки побачить. Та й взагалі у нього характер не цукор, що я тобі розповідаю! Тому, вибач люба, я була проти, щоб він приходив на весілля, не хочу все зіпсувати! – Мей стояла, склавши руки на грудях і виглядала досить сердитою. – Як-небудь все тобі розповім! 

Крики позаду нас припинилися і я повернула голову, бо впізнала ще один знайомий голос – нашого дільничого. Поліцейський стояв між учасниками бійки і я побачила, як він знімає з пояса кайданки. Ну повний ульот! От цього тільки мені і не вистачало – витягувати Троя з буцигарні, щоб завтра піти до нотаріуса. Такий поворот мене геть не влаштовував. 

– Зараз повернуся, – я залишила дівчат і покрокувала до води, вловлюючи кожне слово поліцейського.  

– В тебе є докази? – дільничий спалював порушників очима. – Браконьєрство – це серйозне звинувачення! 

– Немає! Якби я зловив цього поганця на місці, ми б зараз не розмовляли, – процідив Трой. – Але його моторку біля Зеленого рифа я легко впізнаю! 

– Заткни пельку! – серфер вже підвівся і витирав розбиту губу. – Ти про це пошкодуєш!

– Припинили! – видихнув сержант. – Ніякої фізичної розправи на моєму чергуванні, бо я обох посаджу тебе на п’ятнадцять діб за хуліганство! 

Мене наче хтось ткнув в бік. Отже, браконьєри! Виходить Трой не просто так стирчав на Зеленому рифі і не тільки пірнав та робив відео для свого блогу. У нього була ще й інша мета – “віддячити” Стівену та його компанії. Вся картинка склалася для мене в одну хвилину і я вирішила піти ва-банк.

– Вибачте, сержанте,  – всі присутні замовкли, але я мужньо витримала пильну увагу. – Наскільки я знаю, Зелений риф під охороною, чи не так? Може треба все перевірити? Я сьогодні там була і дійсно бачила сліди: багаття, зламані дерева, пастки на птахів. 

Я покосилася на Троя, який здається втратив дар мови і онімів від несподіванки. 

– Якщо треба, можу написати заяву… – невпевнено додала я. 

– Добре, ми з цим розберемося, – сержант був трохи збентежений, але недовго. – Всі розійшлися! І я попереджаю, одна така вихідка, і ти, Трой Кіліан, отримаєш по повній. Мені все одно, які в тебе там повноваження щодо захисту рідкісних метеликів чи риб. Будеш безкоштовно підмітати вулиці і прибирати пляж, це я тобі гарантую! 

Дільничий повернувся до серфера. У того під його оком розплився фіолетовий синець, і розпухла губа. Красунчик, а такі мовчати не будуть! В мене впало серце, можна було не сумніватися, що Стівену все донесуть, бо він нікуди не поїхав! Не знаю, чи справді разом з приятелями псував острів, але моє життя міг зіпсувати точно. 

Це мене так вразило, що я продовжувала стояти і дивитись йому вслід, аж поки не почула над вухом голос. 

– Так кажеш бачила пастки? – Трой досі розтирав кістяшки пальців, але його обличчя більше не було злим. Навпаки, таким задоволеним він був вперше з моменту зустрічі. 

– Міг би й подякувати, – буркнула я. – І до речі, не так багато я й збрехала!

– Це ти зараз точно про капкан на який наступила, чи про щось інше? 

Я підвела очі. Дідько, чому цей негідник так на мене впливав? Хотілося його просто прибити, але якась частина мене бажала зовсім іншого. Я згадала наше побачення в маяку і те, що з нас двох зупинився саме Трой. 

– Про інше, – викрутилася я. – Про наш спільний дім, бо для мене це навіть більше ніж пастка, тому я тебе попереджаю! Тільки спробуй ще раз влізти в неприємності, поки ми не оформили документи! Завтра ти повинен бути вільним, цілим і пристойно одягненим, бо ми разом їдемо до нотаріуса! 

Останнє зауваження було особливо важливим – Трой в самих шортах з краплями води на засмаглій шкірі ніяк не вписався в образ того, з ним можна з'являтися на людях. Хіба що… Стоп, Саманто! Цю межу ми точно не будемо переступати!