Розділ 61

Речі дійсно доводиться збирати, ретельно зважуючи корисність кожної дрібниці. Спочатку я пакую наплічник для себе, а потім допомагаю Лалі. 

Подрузі ніколи не доводилося бувати в таких ось стресових ситуаціях, і збори для неї справжня кара. З першого разу розібратися в тому, що може знадобитися, а що тільки місце займатиме, важко. Хоч і в мене досвід невеликий, а все ж який-неякий є. Юлалія ж домашня випестувана дитина, яка далі ніж в академію нікуди не їздила, і то їй поклажу мамки-няньки збирали.

— Ні, Лалі, ця сукня тобі абсолютно ні до чого, — вивантажую я чергове вбрання із сумки. — Краще візьми ще он ті підштаники. І що, що ноги в них здаються товщими, зате вони теплі, з козячої вовни. І рукавички теж бери запасні, — чітко командую я, пильно стежачи за всім, що робить сусідка.

— Мені страшно, Сеня, — раптом підіймає вона на мене повні сліз очі. Застібки саквояжа так і залишаються незамкнутими, щедро показуючи його напівпорожнє нутро.

— Нічого не бійся, — складаю я запасний светр і пхаю в сумку. — Хлопці знають, що роблять. Я в цьому впевнена.

— Чому? Чому ти їм віриш? — розгублено обводить вона поглядом кімнату, що вже встигла стати нам рідною.

— Не знаю, — знизую плечима. — Просто вірю і все. І знаю, що все буде добре.

Несподівано згадується випадок на уроці віщування. Тоді я і справді побачила майбутнє. Раніше я не замислювалася над таким, але якщо поміркувати логічно, то моя інтуїція досить-таки часто мене рятувала. І кіт ще цей... Химера любив час від часу підказувати, як потрібно правильно вчинити. Щоправда, останнім часом щось він не з'являється... Шкода, його допомога мені б стала в пригоді... А раптом у мене і справді якісь зачатки дару ясновидіння? Було б не погано.

— А може, це все вигадки! — з німим благанням в очах дивиться на мене сусідка.

У цю мить я почуваюся настільки дорослішою за неї... Ні, не за роками... За досвідом... За прожитими моментами. Я чітко знаю, що можновладцям уже точно не можна довіряти. Тим більше тим, хто нахабно бреше і спеціально для своїх корисливих цілей краде дітей, заражає неугодних страшними хворобами, влаштовуючи братські поховання на кладовищах, залякує своїх же громадян немислимими бідами і знищує на догоду своїй жадібній меті всю королівську сім'ю. 

— Чи не краще нам послухати уряд і зробити так, як вони кажуть? — тихо шепоче Лалі, стискаючи в руках злощасні підштаники.

— Ні, не краще! — твердо заявляю я і, забравши в неї зім'ятий предмет одягу, жбурляю його в саквояж. — Залишайся тут і спакуй ще мило та невеликий рушник. Це ніколи не завадить, — даю наостанок установку. — А я сходжу по воду.

Подруга киває, беручись загортати маленький брусочок у чисту ганчірочку.

Я, ще секунду поспостерігавши за її діями, хапаю чайник і, скрипнувши дверима, виходжу на кухню.

Що не кажи, а незвично бродити коридорами гуртожитку, коли вони такі пустельні. Як правило, тут завжди панує гамір і шум. Тепер же на нашому поверсі залишилися крім нас ще троє однокурсників, один хлопець на п'ятому з другого курсу, двоє на третьому — ці вже старшокурсники — і кілька на другому та першому, але їхню кількість я не знаю.

Кейн і Джер повинні були поїхати з усіма... Яким чином хлопці примудрилися залишитися і як провернули так, щоб їх не засікли, залишається загадкою.

Підставляю чайник під кран і провертаю вентиль, задумливо спостерігаючи за вируючим потоком води. Добре б було в кого-небудь флягу роздобути. У мене ніби була одна, але маленька, на двох ну ніяк не вистачить. Може, у хлопців попитати, хоча й не впевнена, що такою корисною посудиною стане хтось ділитися, тим більше зараз.

Я навіть нічого не встигаю зрозуміти, як мені на рот лягає чиясь величезна долоня, перекриваючи доступ для повітря. Чайник із гучним дзвоном летить на підлогу, і мені на ноги вихлюпується вся вода. Мокрі штани тут же прилипають до щиколоток, а в домашніх капцях починає огидно хлюпати. Я щосили намагаюся стукнути загарбника п'ятою по гомілці або вкусити долоню, що закриває мені рота, але в голову мені тут же прилітає сильний удар. Перед очима починають кружляти міріади зірок, і я відчуваю, як обм'якаю на руках викрадача.