Розділ 59

Нокарпус — вражаюча і вельми корисна рослина. Її коріння можна використовувати в їжу, м'ясисте листя може дати достатньо соку, щоб напоїти людину, яка страждає від спраги, а кашка з цього самого листя лікує виразки унікальної тропічної хвороби під назвою ульца. На ульцу цю хворіють виключно жителі жарких країн, навіть не так... хворіли, але років отак триста тому. Багато хто вже й не пам'ятає такого.

І навіщо ж батько Юлалії нам дав натяк на ліки від ульци? Або ми просто побачили підказку там, де її й у помині не було? Закушую губу і в розпачі притуляюся лобом до розкритої книги. І що тепер робити?

— Сеня! Ти вже все подивилася? — тихо гукає мене Кейн, насторожено завмерши біля входу.

І я вже хочу відповісти ствердно, оголосивши, що може тупати додому, але останньої миті мене немов щось зупиняє. Я кладу на місце енциклопедію з ботаніки і, попросивши почекати ще хвилинку, поспішаю до стелажа з книгами з медицини.

Ульцу знаходжу швидко — симптоми, опис, лікування... Як правило, хворобу лікували антисептиками, хорошим харчуванням, прогулянками на свіжому повітрі та купанням у морській воді. Ймовірність лікування досягала близько п'ятдесяти відсотків, тобто — пощастить чи ні. Але місцеві аборигени, які страждають на ульцу, багато століть поспіль успішно застосовували для її лікування нокарпус, що росте там рясно й нестримно, маючи надмір у збагаченому перегноєм ґрунті та у вологому кліматі. Виразки ульци і справді нагадують лісму, віддалено і вельми смутно. Але...

Я задумливо починаю гризти ніготь, звичка огидна, але в період нервового збудження я абсолютно не можу себе контролювати.

— Сеня, — раптом підхоплює мене попід пахви Кейн, підіймаючи з навпочіпок. — Немає часу, біжимо.

Томик медичної енциклопедії я з переляку прихоплюю з собою, навіть не встигаючи збагнути, що треба було б його повернути на місце. Але Кейн так швидко тягне мене за руку до дверей, що повернутися просто немає можливості.

— Що? Чому? — очманіло шепочу, ледве встигаючи за хлопцем.

— Хтось порушив периметр коридору, який веде в бібліотеку, — так само тихо відповідає він, не припиняючи волочити мене за собою. — Артефакт зреагував на рух.

— Який артефакт? — цей хлопець безумовно не перестає мене дивувати.

— Мій артефакт. Який я особисто встановив. І ще парочку, але де не скажу, — пирхає мій співрозмовник, кидаючи на мене хитрий погляд.

І лише знову опинившись у галереї підземного ходу і зачинивши за собою дерев'яну стулку дверей, вдається перевести подих.

— Тепер я ще й злодійка, — пригнічено кручу в руках пухкий талмуд.

— Значить, так треба було, — незворушно знизує плечима хлопець і, знову схопивши мене за долоню, тягне далі коридором. — Буде чим зайнятися на дозвіллі, поки карантин.

Гмикаю у відповідь, заштовхуючи глибше муки совісті. Я ж не назавжди її взяла, а на якийсь час, і то це вийшло випадково. А як трапиться нагода, так одразу ж і поверну.

Усю зворотну дорогу я і так і сяк кручу отримані відомості, принагідно розповідаючи Кейну, що вдалося дізнатися, та й усю цю катавасію з нокарпусом. Пізно пити боржомі, як то кажуть. Ми вже настільки влипли... І, схоже, він побільше мого, бо дехто тут у нас партизан.

— І ти думаєш, — підіймає брови Кейн. — Що ця мутація, про яку писав батько Юлалії, стосувалася не лісми?

— Угу, — розсіяно киваю, ще сама не до кінця оформивши свою думку. — А що, якщо це вірус ульци мутував і став викликати симптоми, схожі з лісмою?

— А ульцу контролювати легко, — киває хлопець. — Захворіти нею можна тільки якщо збудник потрапляє у кров'яне русло.

— Так, але як тоді всіх заразили, — задумливо хмурю брови. — Добре там, трьох-чотирьох. Ми постійно десь ранимося, можна що-небудь придумати. Але не п'ятдесят чоловік!

— А хто сказав, що вони заражені? — криво всміхається хлопець. — Нас тільки повідомили, що артефакти реагують на збудник, а чи так це. Заразити могли якраз таки чотирьох нещасних, щоб усі переконалися в правдивості відомостей. А іншим просто роздати потрібні підвіски.

— Але тоді виходить, що Лалі здорова, — здивовано округляю очі.

— І Лалі, і всі інші, кого сьогодні забрали, — киває Кейн.