Розділ 16

— Кажуть, що каранти знищили не всю королівську родину, — змовницьким шепотом продовжує Гісберт. — Наслідний принц Ерік Ніколас вижив і переховується тепер серед студентів нашої академії.

Ми сидимо в невеликій, але дуже затишній таверні, половину завсідників якої складають такі самі студенти з академії, як і ми. Бо, по-перше, вона недалеко від гуртожитку та навчальних корпусів, по-друге, тут недорого, але дуже смачно годують і, нарешті, по-третє, час від часу просто хочеться змінити обстановку.

— Ну так, ну так, бреши більше, — пирхає староста групи Ванора, беручи зі спільної миски рум'яний, натертий часником сухарик. — Мені тато казав, що вони нікого серед живих не залишили. Король Гейєлорд навряд чи б дозволив, щоб існувала пряма загроза його трону в особі кронпринца. І взагалі в планах нашого монарха, наскільки мені відомо, об'єднати в одну країну землі Алігії, Луїсасу та острів Ері.

— Ну, припустімо, Ері просто так не здасться, аж надто там неспокійна ситуація і бунти незадоволених реформами громадян, а от з Алігією складніше, — відпиває квас із чашки Телбот і теж кидає до рота жменю сухарів. — У короля Алігії, Доріана, донька зникла. Чув, це теж справа рук карантів...

Хто ж такі ці каранти, про них, якщо не помиляюся, і Ашкай згадував. Запитання так і крутиться на язиці, але я вчасно прикушую його. Судячи з реакції моїх товаришів, про карантів знають усі без винятку, і моя цікавість здасться дивною.

— Та ну вас, — обурюється Белінда, обводячи всіх роздратованим поглядом. — Знайшли про що говорити. Ми тут святкувати прийшли, веселитися, а ви про політику і війни.

Інші дівчата згідно кивають, підтримуючи нашу красуню. Мені ж навпаки дуже навіть цікаво послухати місцеві плітки і байки. Зрештою, тепер Леданія і моя країна, дещо про неї я почитала в бібліотеці, але ось такі нюанси можна дізнатися лише з людського поголосу.

Дійсно років три тому в Леданії стався переворот. Правлячу гілку Хальвардів повалили, винищивши всіх до немовлят, включно навіть із далекими родичами. На престол зійшов Король Гейєлорд Інесент, колишній радник і кузен по материнській лінії ексмонарха Едварда Міхаеля Хальварда. А тепер ось цей самий король бажає правити не тільки Леданією, а об'єднати чотири незалежні королівства в одне під своїм пильним крилом.

— А уявляєте, якщо принц насправді вчиться в нас, — мрійно зітхає Лавон. — Скільки йому має бути? Двадцять? Двадцять один? Це четвертий або п'ятий курс...

— Я навіть більше скажу, — нахиляється вперед Белінда. — Мені тут сестра старша ― вона на третьому курсі вчиться, список передала можливих претендентів. Уже кілька років точаться баталії і робляться ставки, хто може бути принцом Еріком?

— Ну-ну, цікаво... Хто ж ті щасливчики, які удостоїлися честі називатися спадкоємцями престолу? — відкидається на спинку стільця Гісберт, презирливо кривлячись.

— Заздриш, що не увійшов до числа обраних, — іронічно підіймає брову Белінда.

— Змилуйся Боже, — вигукує той, підіймаючи руки. — Просто цікавлюся...

Інші хлопці теж не поділяють веселощів і ентузіазму дівчат, які вирішили, будь-що-будь, вирахувати спадкоємця престолу серед звичайних спудеїв, але розсудливо мовчать.

— Ну, Бело, не тягни, — від нетерпіння йорзає на стільці Лавон. — Хто вони?

Белінда повільно витягує із сумки досить-таки пошарпаний сувій, неспішно розгортає його на столі, ретельно розгладжуючи найменші складочки, і береться читати.

— Закарій Шварц, — лунає перше ім'я.

— Хто? Закарій? — здивовано вигукує Ванора. — Знущаєшся? Він же книжковий черв'як, ботан. Фу-у-у...

— А ніхто й не казав, що принц красень, — задоволено гмикає Стюарт, якому, судячи з усього, подобається такий розклад.

— Але ж не Закарій?! — не заспокоюється наша староста. — Він некромант. Його крім трупів нічого й не цікавить.

— Менше з тим, він у списку під першим номером, — гне свою лінію Бела. — Поміркуй сама. Він сирота. Казково багатий. І походження своє тримає в таємниці.

— Гаразд. А хто ще?

Перед тим, як назвати другого претендента, інтриганка Белінда робить невелику паузу.

— Улам Ставаліс.

— Улам... М-м-м-м... — захоплено тягне Лавон. — Він такий приголомшливий. Я бачила його на тренуванні. Мене попросили покликати майстра Рассела в деканат, а в п'ятого курсу якраз були заняття. Як він із мечем вправлявся...

Очі дівчини мрійно закочуються, а груди здіймаються від хвилювання.

Ми дружно пирхаємо, уявивши втілення маскулінності, що вміло орудує мечем на уроці бойової майстерності, чим викликаємо невдоволення хлопців. Коли пристрасті вщухають, а Лавон, виринувши зі світу мрій, уже здатна адекватно сприймати подальшу інформацію, Белінда продовжує, поспішно називаючи інші імена.

— Ще як варіанти: Джейсон Туварі, Джер Валейрон, Лукас Марвей, Пітер ван Дарк... І... віднедавна список поповнився ще одним ім'ям.

— Яким? — не витримавши, запитує Стюарт, поки ми спантеличено перезираємося.

— Талбот Лойд.

— Шо! — пирхає Тал, похлинувшись напоєм. — Ви там геть клепки втратили?

Здивування так і хлюпає в наших очах, а погляди стають підозрілими й чіпкими. Треба ж ― Тал може виявитися принцом.

— Зачекай, як Тал? — першою приходить до тями Ванора. — Він же наш однокурсник.

— Наш-то, наш, — лукаво дивиться з-під вій Белінда. — Та тільки, скільки тобі років, Тале?

— Ну, двадцять, — трохи зібгавшись, відповідає хлопець.

— От, — задоволено киває одногрупниця. — І ти провчився в прикордонній військовій академії два роки, так?

— Так, і що? Багато хто так робить.

Але, бачачи наші зацікавлені і нітрохи не задоволені такими поясненнями погляди, у відчаї вигукує: 

— Дівчата, ви взагалі нормальні? Який із мене принц?

— Та тихіше ти! — раптово шикає на нього Белінда. — Ще шпигуни почують і карантам донесуть!

Я починаю боязко озиратися на всі боки і чіпляюся поглядом за знайому фігуру. Здалося чи насправді він? Чоловік сидить за сусіднім столиком, накинувши на голову каптур плаща, і докладно розгледіти його обличчя не виходить, але щось тьохкає в серці, змусивши затремтіти від страху.